ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Кафедра Інформатики і інженерної графіки

На урочистому засіданні Вченої ради

Урочисте засідання Вченої ради ДДМА відбулось 25 квітня. І, хоча свій уже третій день народження...

Четвер, 25 квітня 2024
30 років у статусі Академії

У 71-й день народження наш виш святкує визначну дату – 30 років у статусі Донбаської державної м...

Четвер, 25 квітня 2024
Студентське самоврядування вітає Академію зі святом!

Студентське самоврядування вітає студентів, викладачів та співробітників ДДМА із Днем Академії –...

Четвер, 25 квітня 2024
ІЗ ДНЕМ АКАДЕМІЇ!

Шановні студенти, аспіранти, викладачі, співробітники та випускники Донбаської державної машиноб...

Четвер, 25 квітня 2024
Студенти-чоловіки проходитимуть базову загальновійськову підготовку

З 2025 року в українських університетах буде впроваджена базова військова підготовка, яка буде о...

Середа, 24 квітня 2024

Видатні вчені

Филенко Алексей Игнатьевич

Филенко Алексей Игнатьевич

Родился в 1919 г. в с. Филенково Чутовского района Полтавской области.

Окончил Днепропетровский Госуниверситет, химический факультет, специальность – научный сотрудник, учитель средней школы, диплом с отличием. Учился с 1938 по 1947 годы.

В военные годы:
VIII.1941 – курсант Днепропетровского артучилища;
IX.1941-IV.1942 – лечение в госпитале после ранения;
IV.1942-X.1942 – курсант окружных курсов Северо-Кавказского военного округа;
X.1942-I.1943 – лечение в госпитале после второго ранения;
I.1943-II.1943 – маршевая рота Юго-Западного фронта;
II.1943-IV.1944 – 2 месяца в плену, бежал, работал у крестьян;
IV.1944-X.1945 – работа в команде по дегазации;
X.1945-VIII.1947 – студент Днепропетровского университета.

С 1947 по 1952 годы работал преподавателем химии в учительском институте в г.Артемовске, с 1952 по 1954 годы – в учительском институте в г.Славянске.

С 1.09.1954 года принят старшим преподавателем и назначен исполняющим обязанности заведующего филиалом кафедры общей химии Краматорского вечернего филиала Сталинского Ордена Трудового Красного Знамени индустриального института имени Н.С.Хрущева, с 1.09.1961 года – заведующий кафедрой по приказу.

3.03.1966 года защитил в Казахском университете кандидатскую диссертацию на тему «Определение некоторых элементов в легированных сталях методом амперометрического титрования с двумя индикаторными электродами.

Звание доцента по кафедре «Химии» присвоено 22 июля 1967 года.

С 28.02.1977 года Филенко А.И. освобождается от занимаемой должности заведующего кафедрой в связи с уходом на пенсию по инвалидности, однако он еще продолжал работать на 0,5 ставки до 1.07.1983 года.

Роль первого заведующего кафедрой заключалась в создании кафедры, ее материальной и лабораторной базы. Филенко А.И. создал два лекционных курса «Физическая химия» и «Аналитическая химия», в 1973 году им издан «Збірник задач з фізичної хімії» в издательстве «Вища школа». Автор 29 научных публикаций и 24 методических разработок.

Под руководством Филенко А.И. выполнялись научно-исследовательские работы и разрабатывались методики определения ванадия в сталях (1962 г.), хрома в легированных сталях (1963 г.), серы в чугунах и сталях (1967 г.), цинка в цветных сплавах (1968 г.), легирующих элементов в сталях методом амперометрического титрования с двумя индикаторными электродами (1967-1970 г.г.), определение хлоридов с помощью серебряного электрода (1969 г.), определение химического состава стандартных образцов (1970-1973 г.г.). В 1970 году создана лаборатория стандартных образцов, коллектив которой работал по заказам Всесоюзного научно-исследовательского института стандартных образцов г.Свердловска и лаборатории стандартных образцов филиала института «Гипроцветметобработка» г.Мценск.

Сотрудники лаборатории стандартных образцов:
1. Лябина Т.А., ст. инженер – 1969 г.;
2. Невзорова Т.П., ст. инженер – 1970 г.;
3. Макарова Д.А., инженер – 1970 г.;
4. Малюкина М.Г., инженер – 1970 г.;
5. Рябуха И.А., инженер – 1972 г.;
6. Николаева Л.Д., инженер – 1974 г.

В 1993 году лаборатория стандартных образцов прекратила свое существование в связи с распадом СССР и отсутствием стандартизации образцов сталей и сплавов на Украине.

За участие в Великой Отечественной Войне Филенко Алексей Игнатьевич был награжден:
– орденом «Красная Звезда»;
– орденом «Отечественная война I степени»;
– медалью «За освобождение Варшавы»;
– медалью «За взятие Берлина»;
– медалью «За победу над Германией».

 

Видатні вчені

Авдєєнко Анатолій Петрович

доктор хімічних наук, професор

Алієв Іграмотдін Серажутдінович

доктор технічних наук, професор

Бєлкін Михайло Якович

доктор технічних наук, професор

Брусиловський Борис Аркадійович

доктор технічних наук, професор

Гузенко Віталій Семенович

кандидат технічних наук, доцент

Ємельянов Олег Андрійович

кандидат технічних наук, доцент

Заблоцький Володимир Кирилович

доктор технічних наук, професор

Зелік Віталій Павлович

доктор технічних наук, професор

Зинов'єв Микола Іванович

доктор технічних наук, професор

Золотухін Микола Михайлович

доктор технічний наук, професор

Капорович Володимир Георгійович

доктор технічних наук, професор

Карпенко Володимир Михайлович

кандидат технічних наук, професор

Ковальов Виктор Дмитрович

доктор технічних наук, професор

Ковалевський Сергій Вадимович

доктор технічних наук, професор

Кох Петро Іванович

доктор технічних наук, професор

Клименко Галина Петрівна

доктор технічних наук, професор

Лаптєв Олександр Михайлович

доктор технічних наук, професор

Лузан Анатолій Олександрович

доктор філософських наук, професор

Мироненко Євген Васильович

доктор технічних наук, професор

Потапкін Віктор Федорович

доктор технічних наук, професор

Роганов Лев Леонідович

доктор технічних наук, професор

Сагайда Іван Михайлович

доктор технічних наук, професор

Сатонін Олександр Володимирович

доктор технічних наук, професор

Соколов Лев Миколайович

доктор технічних наук, професор

Тарасов Олександр Федорович

доктор технічних наук, професор

Тулупенко Віктор Михайлович

доктор фізико-математичних наук, професор

Турчанін Анатолій Григорович

доктор хімічних наук, професоp

Турчанін Михайло Анатолійович

доктор хімічних наук, професоp

Федорінов Володимир Анатолійович

кандидат технічних наук, професор

Хаєт Григорій Львович

доктор технічних наук, професор

Филенко Алексей Игнатьевич

кандидат хімічних наук, професор

Хаєт Григорій Львович

доктор технічних наук, професор

Працював у Академії з 1961 по 2003 рік.

Один із засновників кафедри «Технології машинобудування, металорізальних верстатів й інструментів».

Створив наукову школу з проблем надійності й оптимізації важконавантажених інструментів, а також галузеву лабораторію Мінверстатопрому СРСР.

Науковцями лабораторії розроблені основи кваліметрії різального інструменту, ДСТУ на номенклатуру показників якості інструменту й методи їх контролю, загальномашинобудівні нормативи на токарські, карусельні й стругальні роботи, нові конструкції різців і фрез для верстатів важкого різання.

Результати дослідження впроваджені на 19 підприємствах важкого й енергетичного машинобудування, верстатобудування, сільськогосподарського машинобудування й інструментальної промисловості України й СНД.

Г. Л. Хаєт опублікував понад 300 наукових праць, 7 монографій, навчальний посібник.

Автор понад 40 винаходів.

Під його керівництвом захищено 19 кандидатських дисертацій.

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України».

Федорінов Володимир Анатолійович

кандидат технічних наук, професор

Наукові дослідження проводить із 1976 року в галузі холодної прокатки смуг й стрічок із чорних і кольорових металів і сплавів.

Розробив новий технологічний процес холодної прокатки металів, а також конструкції клітей прокатних станів і іншого прокатного обладнання.

Тривалий період наукова робота В. А. Федорінова була пов'язана з дослідженням і розвитком процесів асиметричної прокатки, у тому числі з розробкою теоретичних основ, технології й впровадженням у виробництво процесу деформування між нерухомим і привідним валками (процесу ДНПВ). На основі цих досліджень був створений і введений в експлуатацію на Артемівському заводі кольорових металів перший у світі спеціалізований стан ДНПВ 50/450х450. Був розроблений новий метод комплексного дослідження умов зовнішнього тертя при прокатці й волочінні, а також обладнання для цього методу. Під час освоєння процесу ДНПВ й обладнання для його реалізації було створено понад 80 винаходів, на частину цих розробок були отримані патенти США, Франції, Італії.

З 2006 року В. А. Федорінов очолює одну з провідних наукових шкіл Академії, засновану в 1963 році професором В. Ф. Потапкіним. Колектив учених під керівництвом професора В. А. Федорінова працює над створенням нових ресурсозберігалних технологій й обладнання для виробництва холоднокатаних штаб із чорних і кольорових металів.

Опублікував понад 200 наукових праць, у тому числі монографію.

Має 106 винаходів, 4 патенти (США, Франції, Італії).

Під його керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій.

Нагороджений знаками «Винахідник СРСР», «Відмінник освіти України», «За наукові досягнення».

Турчанін Михайло Анатолійович

доктор хімічних наук, професор

Основний напрям досліджень – вивчення термодинамічних властивостей розплавів перехідних металів і моделювання фазових рівноваг у системах перехідних металів. За результатами робіт за цим напрямом опубліковано 2 монографії, понад 200 наукових праць у центральних виданнях України, Росії й далекого зарубіжжя. Матеріали досліджень були подані більш ніж на 20 міжнародних конференціях.

Співпрацює з провідними науковими центрами: Інститутом проблем матеріалознавства НАН України, Київським національним університетом, Інститутом сталі й сплавів (Росія), Інститутом фізичної хімії конденсованого стану речовин (Німеччина), Міжнародним центром хімії речовин і фазових діаграм (Німеччина).

Результати досліджень і виконувані в рамках проекту «Materials Science International Team» експертні оцінки трикомпонентних металевих систем включені до європейських довідкових видань «Landolt-Boernsteine Numerical Data» і «Functional Relationships in Science and Technology» за напрямами: сплави легких металів, сплави благородних металів, сплави на основі міді, припайні матеріали, сплави на основі заліза, сплави тугоплавких металів.

Діяльність наукових співробітників лабораторії була неодноразово підтримана державними й міжнародними науковими грантами Міжнародного наукового фонду Інституту відкритого суспільства США, Фонду «Відродження» (Фонду Сороса).

У рамках наукового напряму лабораторії було захищено 2 докторські й 2 кандидатські дисертації.

Турчанін Анатолій Григорович

Турчанин Анатолий Григорьевич

(3.12.1935–19.05.1989)

Родился в г.Курахово Марьинского района Донецкой области. В 1954 году закончил Роевскую семилетнюю школу с отличием, а в 1957 году – Кураховскую СШ № 2 с серебряной медалью.

Окончил Донецкий политехнический институт, металлургический факультет в 1962 году с отличием, приобрел квалификацию инженер-металлург по специальности «Металловедение, оборудование и технология термической обработки металлов».

С IX.1962 г.по III.1965 г.работал инженером Института проблем материаловедения АН УССР в г.Киеве, там же обучался в аспирантуре с III.1965 г. по I.1968 г., затем работал инженером в период с I.1968 г.по XII.1968 г. и младшим научным сотрудником с XII.1968 г. по XII.1971 г.

Ученая степень кандидата химических наук присуждена 18.06.1968 года, тема диссертации «Исследование термодинамических свойств тугоплавких карбидов в области гомогенности при высоких температурах».

В Краматорском индустриальном институте начал свою педагогическую деятельность в должности ассистента кафедры химии с XII.1971 года, с II.1972 года – старший преподаватель, с V.1973 года – доцент.

Ученое звание доцента присвоено 27.08.1975 года.

Ученая степень доктора химических наук присуждена 17.09.1986 года, тема докторской диссертации «Термодинамика кубических карбидных и карбонитридных фаз переменного состава при высоких температурах».

Ученое звание профессора присвоено 3.04.1987 года.

С II.1977 г.по V.1989 г.– заведующий кафедрой химии.

XII.1985 года приказом по МинВУЗу УССР назначается проректором по учебной работе КИИ, а с I.1988 года коллективом КИИ избирается ректором.

Период заведования кафедрой химии Турчаниным характеризуется качественными изменениями кадрового состава, из разных вузов СССР приходят молодые кандидаты наук.

При нем начала работать аспирантура при кафедре, им подготовлен 1 кандидат наук – Бабенко С.А.

Турчаниным А.Г. опубликовано около 100 научных работ и 2 монографии: А.С. Болгар, В.В. Фесенко, А.Г. Турчанин «Термодинамические свойства карбидов», изд-во Наукова Думка, Киев, 1973 г.; А.Г.Турчанин, М.А.Турчанин «Термодинамика тугоплавких карбидов и карбонитридов», изд-во Металлургия, Москва, 1991 г.

Турчанин А.Г. удостоен Государственной премии УССР за 1985 год в области науки и техники.

 

Тулупенко Віктор Михайлович

доктор фізико-математичних наук, професор

З 1977 року проводить дослідження в галузі квантової електроніки.

Створив лабораторію твердотільної квантової електроніки. Основний напрям досліджень лабораторії твердотільної квантової електроніки – інвертовані розподільники носіїв заряду в напівпровідникових структурах.

Наукові праці В. М. Тулупенка відомі як в Україні, так і за її межами, підтримувалися грантами міжнародних фондів (NATO, INTAS, україно-російських).

В. М. Тулупенко співпрацює з Інститутом фізики, Інститутом фізики напівпровідників (м. Київ), Фізико-технічним інститутом НАН України (м. Донецьк), Ленінградським державним технічним університетом (м. Санкт-Петербург), Інститутом фізики мікроструктур (м. Нижній Новгород) Російською академією наук, університетами в містах Монпельє, Лечче (Італія). Проводить спільну роботу з Інститутом астрономії й астрофізики міста Тайпей (Тайвань), Національним університетом (Тайвань).

Має понад 150 наукових праць разом із провідними фізиками Росії й України, у тому числі з лауреатом Нобелівської премії в галузі фізики 2000 року Ж. І. Алфьоровим (Росія).

За його участі створено три типи напівпровідникових лазерів.

Підготував трьох кандидатів наук.

Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки.

Тарасов Олександр Федорович

доктор технічних наук, професор

Проводить наукові дослідження в рамках напряму «Підвищення інтелектуальності систем автоматизованого проектування (САПР) виробів». Організував й очолив Центр інформаційних технологій, який виконує розробку системи автоматизованого керування ДДМА. Співпрацює з науковими школами Л. М. Соколова, Л. Л. Роганова за напрямом наукової діяльності «Розробка й моделювання нового статико-динамічного обладнання й технологічних процесів обробки металів тиском». За його участі створено близько 20 видів нових машин і технологій статико-динамічного деформування листових і об'ємних заготовок, порошкових матеріалів, розроблено САПР імпульсних циліндрів прес-молотів, реалізовано низку методів числового розрахунку параметрів обладнання ударної дії.

З 1996 р. – завідувач кафедри «Комп'ютерні інформаційні технології». За цей час сформував загальну спрямованість науково-дослідних робіт кафедри з підвищення інтелектуальності САПР і систем інформаційного забезпечення процесу проектування складних об'єктів.

У результаті науково-дослідної роботи було вдосконалено методологію об'єктно-орієнтованого аналізу для проектування складних технічних і програмних систем; технологія візуального структурного проектування об'ємних моделей виробів на основі розробки механізмів взаємодії об'єктів із використанням віртуальних інструментів; розвинено методологію створення програмних систем для проектування складних об'єктів, інтелектуальної обробки інформації, здобування знань і пошуку аналогів проектованих виробів у базах даних САD-проектів машинобудівних підприємств.

У результаті розробки загальних підходів до процесу проектування виробів машинобудування і їх моделювання запропоновано й запатентовано узагальнену технологію візуального структурного проектування. Результати досліджень використовуються також при розробленні автоматизованої системи керування ВНЗ у рамках роботи Центру інформаційних технологій ДДМА.

У рамках цього наукового напряму захищено 1 кандидатську дисертацію, опубліковано 1 монографію, понад 100 наукових праць, отримано 5 патентів України.

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України», Почесними грамотами Донецької обласної державної адміністрації, ДДМА.

Соколов Лев Миколайович

доктор технічних наук, професор

Засновник наукової школи «Обробка металів тиском».

Автор теорії зміцнення-знеміцнення й виведених на її основі аналітичних залежностей для опору деформації з урахуванням зміцнення-знеміцнення, які покладені в основу розрахунків системи автоматичного керування гідравлічними кувальними пресами, методів ступеневого охолодження й розрахунків еквівалентної швидкості деформації.

Понад 10 років очолював секцію машинобудування Донецького наукового центру Академії наук України.

У 1976 році організував і очолив спеціалізовану раду із захисту докторських і кандидатських дисертацій із процесів і машин обробки тиском. У тому самому році відтворив кафедру ОМТ.

З 1983 по 1995 рік – член редколегії журналу «Ковальсько-штампувальне виробництво». Входив до експертної ради Мінвузу СРСР. Основні наукові праці Л. М. Соколова присвячені вивченню зміцнення металів і сплавів у процесі гарячого деформування, кування великих кувань і пресування вторинних алюмінієвих сплавів.

Опублікував понад 300 наукових праць, у тому числі: «Теорія й технологія кування», «Довідник коваля», «Кування зливків на пресах», довідкові посібники «Ковалю-штампувальнику», «Високотемпературне зміцнення й знеміцнення металів і сплавів», 3 навчальних посібники для ВНЗ.

Має понад 60 винаходів.

У 1984 році створив галузеву лабораторію «Оптимізація конструкцій і термосилові умови експлуатації штампового оснащення».

Підготував 34 кандидати технічних наук і 10 докторів технічних наук.

З 1976 року – голова спеціалізованої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій при ДДМА, з 1988 року – заступник голови.

Має звання «Заслужений працівник вищої школи».

Сатонін Олександр Володимирович

доктор технічних наук, професор

Із 1972 року виконує дослідження за напрямом розвитку наукових основ процесів прокатки, волочіння й пресування.

Один із авторів реконструкції реверсивного стану 105/260х250, досвід експлуатації якого може бути використаний при проектуванні нових і реконструкції діючих листових станів гарячої й холодної прокатки.

Розробив комплекс програмних засобів із автоматизованого проектування технологічних режимів і конструктивних параметрів механічного обладнання листопрокатного виробництва, яке забезпечує зниження трудомісткості й підвищення ефективності проектно-технологічних і проектно-конструкторських робіт.

На основі наукових досліджень, виконаних під керівництвом О. В. Сатоніна, розроблено 50 нових технологій і машин, виконано 80 проектів і розробок для різних галузей: металургії, машинобудування, приладобудування, гірничої справи, транспорту, енергетики, будівництва й ін. Впроваджено у виробництво 15 різних технологій і машин.

Результати наукових досліджень у вигляді пакетів програмних засобів, технологічних і конструктивних рекомендацій впроваджені на ВАТ «НКМЗ», ВАТ «СКМЗ, в УкрНДІметалургмаш (м. Слов'янськ), ІЕС ім. Є. О. Патона, Артемівському концерні АЗОМ, Білоруському НВО порошкової металургії, металургійному комбінаті «Ульба» (м. Усть-Каменогірськ), Новосибірському металургійному заводі й ін.

Колектив учених під його керівництвом працює над створенням нових ресурсозберігальних технологій і обладнання для утилізації гумово-технічних виробів, виробів із пластмас, утилізації гільз артилерійських пострілів, нових технологічних процесів локальної гарячої обробки тиском і т. д.

Опублікував понад 350 наукових праць.

Має 80 винаходів.

Підготував 12 кандидатів технічних наук і 1 доктора наук.

Нагороджений знаками «Відмінник освіти України», «За наукові досягнення».

Переможець конкурсу в номінації «Кращий науковець ДДМА» (2002 і 2008 рр.).

Заслужений професор ДДМА (2005 р.).

Сагайда Іван Михайлович

доктор технічних наук, професор

Починав трудову діяльність науковим співробітником Інституту горючих копалин (м. Караганда), займався автоматизацією процесів збагачення вугілля.

У процесі викладацької діяльності в КІІ (ДДМА) з 1970 по 2000 рік проводив наукові дослідження з автоматизації технологічних процесів і організаційно-технічних систем.

Автор серії оригінальних конструкцій фотоелектричних датчиків і первинних перетворювачів оптичного сигналу, автор інформаційно-вимірювальних систем технічної діагностики, контролю наявності оброблюваних виробів і елементів обладнання, їх геометричних параметрів у екстремальних умовах металургійного й керамічного виробництва.

Розроблені ним перешкодозахищені фотоімпульсні індикатори були запущені в серійне виробництво, інформаційно-вимірювальні системи впроваджені на Маріупольському заводі ім. Ілліча, Слов'янському арматурно-ізоляторному, Дружківському порцеляновому заводах і на інших промислових підприємствах.

Був членом спеціалізованої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій при Донецькому національному технічному університеті, членом Української технологічної академії, брав активну участь у експертизі науково-педагогічних кадрів.

Опублікував 74 наукові праці й 1 монографію.

Одержав авторські свідоцтва на 5 винаходів.

Підготував чотирьох кандидатів наук.

Роганов Лев Леонідович

доктор технічних наук, професор

Засновник і керівник наукової школи, яка діє протягом 30 років, досліджуючи нові швидкодійні технології й машини з комбінованим (статико-динамічним) впливом на оброблюваний матеріал.

Створив понад 80 ресурсозберігальних технологій і машин на базі гідропружних і клиношарнірних приводів.

Основні розробки: молоти, прес-молоти, машини для відрізування прокату, листоштампувальні машини, іспитові стенди, обладнання для високовольтних вимикачів, технологія пресування порошків; обладнання безвідхідного поділу прокату комбінуванням зрушення й ламання згинанням і обладнання для його реалізації, методи розрахунків і механізації для використання енергії пружної деформації гідропресів, що дозволяють створити машини для процесів ОМТ, які для своєї роботи не потребують енергії від електричної мережі; схеми обладнань для статико-динамічного ущільнення сипких матеріалів при формуванні ливарних форм і т. п.

На основі наукових досліджень і винаходів професора Л. Л. Роганова були розроблено 83 нові технології й машини, виконано 157 проектів і розробок для різних галузей господарства: машинобудування, приладобудування, гірничої справи, транспорту, енергетики, сільського господарства, будівництва, оборонної промисловості. Впроваджено у виробництво понад 30 різних винаходів. Створені унікальні машини й технології, які не мають аналогів у світі, закріплюють пріоритет України в галузі швидкодійних машин і технологій, у тому числі: технології статико-динамічного деформування матеріалів, швидкодійні молоти, прес-молоти, іспитові стенди з точним дозуванням енергії та інші.

Розробки впроваджені на Білокалитовинському й Ступинському металургійних комбінатах, Одеському заводі «Строймаш», НІАТ (Москва), ВІЛС (Москва) та ін. – у цілому на 28 підприємствах 19 міст СНД.

Опублікував понад 180 наукових праць. Має 170 винаходів.

Підготував 9 кандидатів технічних наук і 1 доктора наук.

Член спеціалізованих рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій при ДДМА й Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля.

Нагороджений срібною медаллю ВДНГ СРСР, дипломами I і II ступенів ВДНГ УРСР, Почесною грамотою Мінважмашу СРСР.

Нагороджений грамотою Міністерства освіти і науки України (2005 р.), орденом «Знак Пошани», знаком «Відмінник освіти України» (2008 р.).

Переможець конкурсу ДДМА в номінації «Кращий винахідник ДДМА» (2005 р.).

Потапкін Віктор Федорович

доктор технічних наук, професор

Працював у Академії з 1963 по 2006 рік.

Засновник наукової школи «Створення нових і вдосконалювання діючих технологій, обладнання й засобів автоматизації в прокатному виробництві» (1963 р.).

Діяльність наукової школи в період 1973–1991 рр. значною мірою була пов'язана з дослідженням і розвитком процесів асиметричної прокатки, у тому числі з розробкою основ, технології й впровадженням у виробництво процесу деформування між нерухомим і привідним валками (ДНПВ). У рамках цих робіт науково-педагогічними працівниками був проведений комплекс теоретичних і експериментальних досліджень, що розширили й поглибили закономірності уявлень про асиметричну прокатку, її вплив на якість виробленої металопродукції. На основі цих досліджень на СКМЗ був виготовлений і введений у дослідно-промислову експлуатацію на Артемівському заводі з обробки кольорових металів перший у світі спеціалізований стан ДНПВ 50/450x450. Розроблені технологія, обладнання й освоєний процес виготовлення довгомірних валків із твердосплавних матеріалів групи ВК, що базується на вторинному використанні спрацьованого інструменту, застосовуваного у виробництві металевих виробів. Під час робіт із освоєння процесу ДНПВ й обладнання для його реалізації було створено понад 80 винаходів. На частину цих розробок були отримані патенти США, Франції, Італії.

Проведені роботи, пов'язані з виробництвом поліметалевих композицій. У цій галузі були розроблені методики розрахунків напружено-деформованого стану й прогнозування цілісності багатошарових полімерних композицій при їхній наступній прокатці. На їх основі була створена технологія виробництва біметалічних композицій, впроваджена в Білоруському науково-виробничому об'єднанні з виробництва поліметалів. Результати наукових робіт у галузі прокатки порошкових поліметалів були використані на Кіровському заводі порошкових матеріалів при освоєнні технології виробництва композицій і створенні обладнання для його реалізації. Таке обладнання у вигляді спеціалізованого стану 500 для прокатки поліметалів було виготовлено на СКМЗ.

Важливою частиною творчої діяльності проф. В. Ф. Потапкіна була підготовка наукових кадрів. Під його безпосереднім керівництвом були виконані й захищені 1 докторська й 17 кандидатських дисертацій.

Результати робіт В. Ф. Потапкіна широко освітлені в науковій літературі. Він є автором двох монографій, понад 200 наукових статей, 105 винаходів (29 впроваджено у виробництво), 4 патентів США, Франції, Італії.

Нагороджений золотою й срібною медалями ВДНГ СРСР, Почесною грамотою Мінвузу  УРСР, медаллю «За доблесну працю». Заслужений професор ДДМА (2003 р.).

Очолював спеціалізовану раду із захисту кандидатських і докторських дисертацій при ДДМА з 1990 по 2006 рік.

Мироненко Євген Васильович

доктор технічних наук, професор

Провідний спеціаліст у галузі процесів обробки на важких й унікальних верстатах, менеджменту інструментального забезпечення технологічних комплексів.

Професор Є. В. Мироненко є автором 6 монографій, 10 авторських свідоцтв і патентів, 190 публікацій.

Проводить дослідження в галузі створення систем агрегатно-модульного інструменту на основі кваліметричного оцінювання станів процесу механічної обробки, моделювання складних конструкцій модульного інструменту із застосуванням розрахунково-аналітичних методів скінченних елементів, статичних і динамічних методів.

Під керівництвом й за участю Є. В. Мироненка був виконаний комплекс науково-дослідних робіт із оптимізації конструктивних і геометричних параметрів різців для важких верстатів токарно-карусельної групи.

У співробітництві з ВНДІ «Інструмент» (Москва, Росія) була розроблена система агрегатно-модульного інструменту для верстатів нової серії із числовим програмним управлінням.

Останнім часом виконує наукові дослідження з відомими інструментальними фірмами Швеції Sandvik Coromant, Seco, Ізраїлю Iscar із застосування багатогранних пластин із знсостійким покриттям при знятті більших перетинів зрізу.

Професор Є. В. Мироненко підтримує тісні наукові зв'язки з представниками концерну «OKUMA – Європа» (Німеччина), ELBE (Ізраїль).

За його участі розроблена система агрегатно-модульного інструменту для важких токарських верстатів, яка поставлена на серійне виробництво й впроваджена на Сестрорецькому інструментальному заводі й впроваджена на підприємствах України й Росії, у тому числі на Новокраматорському машинобудівному заводі, на заводі Уралмаш (м. Єкатеринбург), Краматорському заводі важкого верстатобудування, Стаханівському вагонобудівному заводі, Іжорському заводі (Санкт-Петербург) та інших.

Матеріали проведених досліджень були подані на 40 міжнародних конференціях, у тому числі в Болгарії, Румунії, Ізраїлі й Росії.

Керує науковою роботою магістрантів, є членом спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у Севастопольському національному технічному університеті за фахом «Процеси технічної обробки, верстати й інструменти».

Член редколегії трьох наукових збірників, входить до складу оргкомітету двох міжнародних конференцій.

Переможець конкурсу «Академія: кращі імена» у номінаціях «Кращий викладач спеціально орієнтованих дисциплін» (2002 р.) і «Кращий науковець» (2005 р.).

Нагороджений Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, ЦК профспілок працівників освіти України.

Лузан Анатолій Олександрович

доктор філософських наук, професор, академік Української академії політичних наук

У 1989 році була надрукована монографія «Політичне життя суспільства: питання теорії». Робота привернула увагу не тільки політологів України, вона була по суті першим комплексним дослідженням проблем виникнення, функціонування й розвитку політичної сфери громадського життя на території колишнього СРСР.

В умовах, коли відбувалося становлення політології як наукового напряму й навчальної дисципліни, роботи А. О. Лузана дуже вплинули на цей процес, вони були включені до програми з політології багатьох провідних ВНЗ країни.

Основні напрями наукових досліджень:

  • діалектика політичної діяльності й політичних відносин;
  • суб'єкти політичної діяльності;
  • проблеми функціонування політичної влади в умовах інформаційного суспільства.

 

У 1995 році був обраний академіком Української академії політичних наук, у 2008 році – дійсним членом Російської академії політичної науки.

Автор понад 60 наукових праць, співавтор 2 підручників із політології, автор навчального посібника з філософії. Його роботи присвячені проблемам динаміки політичного життя суспільства, аналізу політичних процесів сучасної України.