ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

30 травня – Свято останнього дзвоника!
1.jpg

Шановні випускники шкіл, їх батьки, вчителі! Ми раді вітати вас від імені дружного колективу вик...

П'ятниця, 30 травня 2025
Уряд планує збільшити держзамовлення на технічні спеціальності
1.jpg

Уряд планує збільшити державне освітнє замовлення на низку технічних та освітніх спеціальностей.

Четвер, 29 травня 2025
Академія взяла участь у Всеукраїнському інтернет-флешмобі «Ми нащадки Кобзаря»
1.png

Студенти Академії долучилися до V Всеукраїнського інтернет-флешмобу «Ми нащадки Кобзаря&ra...

Середа, 28 травня 2025
До уваги гарантів освітніх програм та колективів випускових кафедр!
1.png

Національне агентство послідовно реалізує державну політику у сфері кібербезпеки, звертає увагу ...

Понеділок, 26 травня 2025

“Як добре те, що смерті не боюсь я”

5.jpg

6 січня Україна відзначає день народження двох класиків нашої літератури, і обидва вони нерозривно пов’язані із Донеччиною.

Перший – Володимир Сосюра – народився 125 років тому в Дебальцевому, другий – Василь Стус – хоч і народився на Вінниччині, але виріс і по-мистецьки сформувався у Донецьку.

Тоталітарний совєтський режим був нещадним до українських митців. Сосюру, який під час перших визвольних змагань воював за незалежність України в лавах армії УНР, імперці змогли надламати, але не зуміли остаточно знищити в ньому любов до свого краю. Стуса не вдалося навіть надламати – совєти просто вбили поета.

Зараз Василю Стусу виповнилося б 85 років. Вік, коли можна продовжувати писати, а найголовніше – можна ділитися досвідом. Але цього не буде, бо український поет виявився міцнішим за російських окупантів.

Однак ми продовжуємо і сьогодні читати Сосюрів “Любіть Україну” та Стусів “Як добре те, що смерті не боюсь я”. І будемо читати завжди, і завжди будемо продовжувати їхню боротьбу за українську Донеччину!