Донбаська державна
машинобудівна академія

Спогади про героя

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 20 вересня 2022, 11:46

М’яка тепла посмішка… Трохи сором’язливий погляд. Саме це впадало в очі при першій зустрічі з цим хлопцем. Саме таким запам’ятався нам Володимир Єгоров. Переступив поріг коледжу майже дорослою людиною, після закінчення 11-ти класів. Доросла людина з правильними поглядами на життя. Буває, що важко вливатися в уже сформований колектив. А це був другий курс, група спеціальності «Зварювальне виробництво». Але Володя одразу став «своїм», завоював повагу та авторитет як одногрупників, так і викладачів. Однолітки називають таких «реальними» хлопцями, а ми, дорослі, безпроблемними. Увага на заняттях, стовідсоткове виконання завдань, зацікавленість предметом, – так характеризували студента більшість викладачів. На додачу – щирість, доброзичливість, скромність, почуття гумору.

Голова циклової комісії зварювального виробництва Сергій Бережной згадував: «Володимир був дуже гарним студентом. Міг виконати будь-яке поставлене завдання. Усього досягав самостійно, своїм трудом. Робив усе без поспіху, ґрунтовно, без зайвого пафосу, як зараз кажуть».

Про таких кажуть: «Усі шляхи перед вами відкриті!».

Після закінчення закладу у 2018 році якось не міг знайти себе, влаштуватись на роботу, яка б приносила й фінансове й моральне задоволення. Певний час працював на приватному підприємстві з виробництва меблів. За словами керівника, став одним із кращих робітників. Але щось не давало спокою.

І Володимир вирішив піти на військову службу за контрактом. Доля? Як писала Ліна Костенко:

«Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, –

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці».

Чи жалкував Володимир про своє рішення? Хто зна. Але свій обов’язок він виконав до кінця. Справжній чоловік, справжній товариш, справжній українець. Герої не вмирають! Вони лагідно всміхаються нам з небес…

Маргарита Гашута

Володимир Єгоров загинув 15 квітня у бою під Ізюмом на Харківщині. Рівно за два місяці йому мало виповнитися 25 років.

Володимир народився на Донеччині. Після школи здобув фах зварювальника-технолога в Дружківському фаховому коледжі Донбаської державної машинобудівної академії.

Улітку 2019-го відслужив строкову службу в армії, за два роки вирішив пов’язати своє життя з військовими структурами та уклав контракт із 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр». Працював на посаді механіка-водія.

Під час повномасштабної війни Володимир у складі свого підрозділу обороняв Харківську область.

5 квітня Володимир вперше став батьком – кохана дружина народила йому донечку, яку назвали Ніною. Він дуже радів цьому, однак недовго. За 10 днів чоловік загинув під Ізюмом. Поховали Героя на рідній Донеччині.