ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Конференція трудового колективу поновила склад Вченої ради
gerb.jpg

Робота під час війни передбачає зміну або поновлення в складах керівних і дорадчих органах Акаде...

П'ятниця, 30 вересня 2022
Ще одна медаль у скарбничці нашого тхеквондиста Артема Гарбара
1.jpg

З 27 по 29 вересня в столиці Албанії місті Тірана проходить чемпіонат Європи з тхеквондо ВТФ, U-...

Середа, 28 вересня 2022
Вітаємо Сергія Ковалевського з ювілеєм!
1.jpg

27 вересня виповнилося 70 років доктору технічних наук, професору, завідувачу кафедри інноваційн...

Вівторок, 27 вересня 2022
З Днем машинобудівника!
1.jpg

В останні вихідні вересня ми завжди гучно святкували День нашого міста і День машинобудівника – ...

Неділя, 25 вересня 2022
Реєстр успішності студентів, які вступили у 2022 році
588-1.jpg

На сайт ДДМА у розділ «Студенту» – «Стипендія» додано реєстри успішності студентів, які вступили...

Четвер, 22 вересня 2022

Далі буде краще

image1.png

«Після війни життя буде кращим. Головне – не нити, не скиглити і не сіяти зраду», – каже військовий психолог Андрій Козінчук. Суспільному він розповів про методи боротьби зі страхом і стресом під час війни та стани, за яких варто звернутися по психологічну допомогу.

Які емоції під час війни є нормальними, а які ні?

Будь-яка психотравматична подія викликає стрес. Людина починає підлаштовуватися під нові умови і приблизно за місяць звикає. Адаптація є нормальною для будь-якої людини. Якщо відбувається дезадаптація, тобто людина не може прийняти ситуацію, що склалася, вона потребує кваліфікованої психіатричної допомоги.

«Будь-які емоції є нормальними»

У стані сильного стресу будь-які емоції є нормальними, незвичною є їхня відсутність. Головне – навчитися спрямовувати емоції, адже часом буває забагато злості від того, що людина хоче вбити ворога. Утім, замість того, щоб брати зброю і йти воювати, вона починає злитись і дратувати людей, які знаходяться поруч. Це не допомагає.

Іноді трапляється емоційне загострення. Наприклад, людина може перебувати в постійному страху. Є люди, які свідомо не хочуть виїздити зі свого дому в безпечне місце і жаліються, що їм дуже страшно. Вони не хочуть їхати в безпеку, розуміючи, що там буде дискомфортно. Тобто їм комфортно, але небезпечно, а треба змінити на «безпечно і може бути дискомфортно». Дуже важливо, аби цивільні свідомо переходили в безпеку. Героїчно сидіти в Києві з постійним відчуттям страху – неефективно. Коли людині страшно, у неї замість ділянки мозку, яка задіяна в критичному мисленні, працює лімбічна система, що відповідає за емоції. Якщо людина змусить себе переїхати в безпечне місце, вона зможе знову підключити раціональний мозок і бути більш ефективною.

Зараз багато говорять про емоційні коливання. Як зарадити в такому випадку? Чи можливо себе якось підтримати при потраплянні у «емоційну яму»?

Емоційні гойдалки – звична річ. Емоції мають змінювати одна іншу – це нормально. Людина не може постійно радіти чи сумувати. Під час війни коливання настрою загострюються: людина вже не радіє – у неї ейфорія, вона не сумує – сприймає новину з жахом. Утім, це теж нормально. Важливо виганяти всі ці емоції: хочеться поплакати – плачте, хочеться посумувати – посумуйте. Емоції послідовно змінюватимуть одна одну, їх важливо проживати і відпускати, аби залишатися в ресурсі.

Чи є якась червона лінія, яка дозволить людині зрозуміти, що вже варто звернутися по допомогу?

Норма – це коли людина відчула емоцію і випустила. Наприклад, коли їй радісно, вона посміялася, пораділа і зберігає функціональність, тобто може займатися простими речами. Якщо людина пів дня має неконтрольований сміх чи сльози і нічого не може робити – це і є червона лінія. Тобто функціональність є тим лакмусом, який показує, чи може людина дати собі раду самостійно, чи варто шукати допомоги.

Чи можливо собі допомогти у стані стресу до моменту перетину «червоної лінії»?

Для цього людині треба переміститися в стан «тут і зараз», адже мозок намагається охопити велику кількість інформації. Наприклад, людина сидить у бомбосховищі й уявляє, як батальйон чеченців йде її вбивати. Насправді так не є, але мозок створює подібні зображення, підвищуючи рівень стресу. Щоб цього не відбувалося, необхідно намагатися перебувати у стані «тут і зараз». Подивіться, де ви є, коли ви є, що відбувається навколо, опишіть п’ять предметів, щось помацайте. Важливо тактильно відчути, де ви є, і усвідомити, що ви можете робити, аби покращити ситуацію.

Після цього слід перейти до дій. Спершу запитайте: «Як я можу покращити себе?» Випийте води, поїжте, зробіть фізичні вправи, перейдіть у більш безпечне місце і зв’яжіться з людьми. Зараз є багато послуг для евакуації та контактів психологічної допомоги онлайн. Головне – діяти, а не чекати.

Війна – це втрати. Чи можна себе якось підготувати до них?

Існує два постулати: перший – приймаємо, що життя не буде таким, як до цього. Другий – далі життя буде тільки кращим. Кращим за найпіковіший момент в минулому житті. Навіть якщо ви втратили когось із близьких, ви зможете перебудувати своє життя так, аби всі втрати були не намарно. У тому, що не буде, як раніше, немає нічого поганого. Будьмо чесними: і до війни не всі були щасливими. Усе одно були люди, які мали токсичних колишніх, партнерів-аб’юзерів, не дуже цікаву роботу. Дехто мав невпорядковане житло і їв з негарного посуду. Ми заведемо собі новий красивий посуд, збудуємо дім, зрештою, дім – це не адреса, дім – це те, що людина створює самостійно. Наприклад, у наших військових бувають дуже затишні бліндажі з красивими поличками, хоча бліндаж – це просто яма в землі і дерев’яні перекриття.

Після війни життя буде кращим. Головне – не нити, не скиглити і не сіяти зраду. Єдиний, хто може вам завадити жити краще, – ви самі, коли свідомо відмовляєтесь від радісного життя. Українці люблять страждати, а давайте свідомо радіти. Росіяни цього точно не переживуть.

І давайте змінимо риторику: на нас не напали, вони зайшли на нашу територію. Росіяни мали місяць пекла в Україні і їхнє пекло продовжується. Змінюймо риторику із жертви на мисливця: «Я мисливець, я на своїй землі, я впевнений в цьому». У нас жінка з банкою огірків може збити ворожий безпілотник. Воно наче й огірки, а БПЛА їх бояться.

Важливо, щоб кожен робив свою роботу. Не всі можуть стояти на позиціях зі зброєю – зараз люди, як і до війни, діляться за посадами. Ми просили всіх айтішників виїхати, бо інформатик за комп’ютером ефективніший, ніж з автоматом у руках. І війна – це не лише стріляти, війна – це комплексне рішення. Наша армія зараз налічує 40 млн солдатів, які розкидані по всьому світу.

Як адаптуватися тим, хто евакуювався із міст з активними бойовими діями, та тим, хто повернеться з лінії фронту, до нормального життя?

Якщо ви пережили психотравматичну подію, підіть до психолога, аби дізнатися, який у вас стан, чи треба вам щось робити, щоб полегшити його. Буває так, що зуби біленькі, але чомусь болять, і лише дантист скаже, у чому проблема.

Якщо ви нещодавно пережили психотравматичну подію, вам слід якомога швидше перейти в безпеку. Якщо маєте можливість виїхати, їдьте туди, де немає стрілянини, де умовно тихо, спокійно, розмірено. Дайте час вашому тілу пристосуватися до того, що ви в безпеці, у спокої. Займіться рутинними справами: мийте посуд, застеляйте ліжко, дивіться серіали, займайтеся коханням. Почніть жити. Посттравма проявляється не одразу, а через деякий період, і поки вона не проявилася, вам слід зробити все можливе, щоб життя було безпечним і максимально добрим.

Групова терапія із людьми, що пережили щось подібне, є хорошим інструментом для боротьби із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). У групі ви зможете обговорювати пережите, вас навчать слухати одне одного, проявляти емоції. Це одна з найбільш ефективних методик, які наразі існують. Не психологи, а саме люди, які пережили ПТСР і вийшли з цього стану, можуть найкраще допомогти. Вони є величезною підтримкою для інших людей. Людина, яка живе з ВІЛ, розповість новоінфікованому, як жити з ВІЛ краще, ніж будь-який лікар. За можливості використовуйте цей ресурс.

Ілона Свєженцева, Суспільне