ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

ІЗ ДНЕМ АКАДЕМІЇ!
1.jpg

Шановні викладачі, працівники, студенти, аспіранти та випускники Донбаської державної машинобуді...

Середа, 23 квітня 2025
В Академії відбулася Всеукраїнська науково-технічна конференція «Сучасні інформаційні технології, засоби автоматизації та електропривод»
1.jpg

ІХ Всеукраїнська науково-технічна конференція «Сучасні інформаційні технології, засоби автоматиз...

Вівторок, 22 квітня 2025
НМТ без фейків: офіційна інформація – лише в персональних кабінетах
2.jpg

Останнім часом у соціальних мережах та в різноманітних каналах месенджерів можна побачити новину...

Понеділок, 21 квітня 2025
Студенти ДДМА посіли третє місце в обласній студентській олімпіаді з математики
2.png

15 квітня на базі кафедри математики та моделювання Донбаської державної машинобудівної академії...

П'ятниця, 18 квітня 2025
«Бронза» на чемпіонаті України з вільної боротьби
1.jpg

Чемпіонат України з боротьби вільної U-20 відбувся 8–10 квітня у м. Хмельницький. На цих змаганн...

П'ятниця, 18 квітня 2025

Вони пам’ятають

3-1.jpg

Свою історію

Їхні предки іммігрували в Бразилію більше сотні років тому. Багато з них жодного разу не були в Україні, інші відвідали її вперше тільки після розпаду СРСР. Тоді, коли не було інтернету та телефонів, будь-яка згадка про Батьківщину (Україна є для них саме нею) була великою новиною. І вони так чекали цих новин.

Голодомор

Не впевнена, що всі в Україні так шанують день пам’яті жертв Голодомору, як це роблять тут. Вони дійсно знають, що таке «вічна пам’ять» і зберігають її у піснях, церемоніях та традиціях. Вони розуміють, наскільки важливо пам’ятати та шанувати. Для всіх поколінь. Завжди.

Свою мову

Для багатьох з них ми стали першими людьми, народженими в Україні, з якими вони спілкувались (не кажу «українцями», бо й вони є українцями). І спілкувались ці люди неймовірною мовою. Такою красиво-давньою, якою, напевне, говорили українці ще до русифікації. Хотілось слухати вічно, а вони переймались, що говорять недостатньо добре. Але для людей, які народились та виросли в Бразилії, вони говорять ідеально. Краще, ніж багато українців в Україні, які досі вигадують причини, чому не можуть припинити спілкуватись російською.

Свою культуру

Вони мають школу бандуристів з понад 70 учнями і десятками бандур. Ансамблі народного танцю для людей будь-якого віку. Хор і оркестр. Вишивають рушники та сорочки. Малюють писанки. Перекладають книжки про історію України та Голодомор португальською, аби знайомити людей з нашою культурою.

Вони – це українська діаспора міста Куратиба у Бразилії. Їдучи сюди, ми очікували зустріти людей, що виїхали під час повномасштабного вторгнення. Натомість зустріли людей, чиї предки тікали від того ж агресора, тільки понад 130 років тому. І вони є українцями не менше ніж я з вами. А може й більше.

Бо не перейняли повністю нову культуру, нову мову, нове життя в новій країні. А палко та ретельно берегли свою ідентичність та передавали її нащадкам.

Ця поїздка нагадала, що не всі люди, що живуть на території України є українцями. І не всі люди, які не живуть тут, є іноземцями.

Я побачила Україну в Бразилії. Говорила з українцями і вчилась, як треба берегти свою національну ідентичність.

Вчилась бути українкою знову.

Уляна Кащій,
студенткою декілька років працювала в медіагрупі «Академія»,
наразі проходить стажування в Бразилії


3-2.jpg 3-3.jpg 3-4.jpg