Донбаська державна
машинобудівна академія

Із Днем вишиванки!

Деталі

Опубліковано: Четвер, 16 травня 2024, 05:43

Щорічно у третій четвер травня українці відзначають яскраве та самобутнє свято, присвячене нашому національному одягу, – День вишиванки.

День вишиванки втретє проходить за умов повномасштабної війни, що підвищує важливість свята. Ця дата поєднує українців, прославляє нашу культуру, виховує любов до національних символів та руйнує багато міфів російської пропаганди.

«Код нації» – так називають українську вишиванку. І це не просто красиві слова. У залежності від історичного регіону України деталі і тематика орнаменту вишиванок відрізняються. А на початку ХХ століття, коли українська нація почала боротьбу за свої політичні права, вишиванка стала використовуватися як патріотичний та культовий одяг, символ української ідентичності.

Як з'явився День вишиванки

День вишиванки з'явився з ініціативи студентки Чернівецького університету ім. Федьковича Лесі Воронюк у 2006 році. Вона запропонувала іншим учням прийти на заняття у вишиванках в один день. Спершу до акції приєдналося кілька десятків студентів. Потім у вишитому одязі почали приходити викладачі, а свято стало відомим у місті.

Поступово День вишиванки став поширюватися по всій Україні, але найпишніше відзначається у Чернівцях. Дата свята спеціально призначена на будній день, щоб наголосити, що вишиванка може бути звичайним повсякденним предметом, а не лише святковим одягом.

Наразі День вишиванки відзначають у 60 країнах, де присутня українська діаспора.

Історія та візерунки української вишиванки

Точний період появи українських вишиванок встановити не можна, але відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку.

Мистецтво вишиванки стрімко розвивалося в Київській Русі. У ті часи вишиті сорочки були дуже дорогими і доступними лише для багатіїв. Існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб.

З 17 століття мистецтво вишиванки почало поширюватися в народі. Вишивати вміла кожна українка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Якщо наречена погано володіла голкою, то її могли вважати невмілою господинею.

Поступово вишиванки стали доступнішими і все частіше використовувалися в побуті. З'явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме в такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень.

Українська вишиванка має свої традиційні особливості в різних регіонах. Приміром, широко відома полтавська техніка вишивки білою ниткою по білій тканині. У кримських вишиванках часто використовуються рослинні та квіткові візерунки, у чернігівських – тонкі та мініатюрні стібки, а в закарпатських – яскраві та строкаті різнокольорові малюнки.

У вишивці Донеччини переважають теплі кольори, найбільш поширеним є червоний, який поєднують із сірими елементами. Іноді використовується чорний колір, але переважно для траурних приводів. Вишивають квіти, рослини, дерева, на рушниках – птахів. Окрім птахів, які символізують щось чарівне, в орнаментах використовують сонце, місяць, зорі – найстаріші міфічні символи.

Тож, найкращий спосіб відзначити День вишиванки – вдягнути національний костюм на роботу чи навчання.