ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Конференція трудового колективу ДДМА затвердила звіт ректора
3.jpg

Конференція трудового колективу та виборних представників осіб, що навчаються в Академії, пройшл...

П'ятниця, 27 січня 2023
ДДМА – 70! Віхи історії. Частина друга
001.jpg

З кожним днем наближається чудове свято – цього навчального року ДДМА відзначає свій 70-річний ю...

Середа, 25 січня 2023
Наша спортсменка – чемпіонка України зі штовхання ядра
1.jpg

Ще одну медаль здобула наша спортсменка Марія Ларіна, студентка 2-го курсу спеціальності «Фізичн...

Вівторок, 24 січня 2023
Україна соборна. Разом до Перемоги!
1.jpg

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагомістю події української історії: проголошення незале...

Неділя, 22 січня 2023
На пікап для ЗСУ
2.jpg

Мінометна батарея 93 ОМБр "Холодний Яр", у якій наразі служить випускник ДДМА, збирає кошти на п...

Неділя, 22 січня 2023

«Здається – кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…»

20220309Shevchenko.jpg

Уже 208-му річницю з дня народження Тараса Шевченка відсвяткували українці з різних куточків нашої планети. Пам’ять про Великого Кобзаря вшановують у багатьох країнах світу, але чому? Чому постать Шевченка в кожного покоління українців викликає нові думки та особливі переживання, хоча здається, що вже давно всім нам відома однакова інформація про нього?

Нам, молодим, інколи здається, що наше покоління знає про Шевченка все: дорослі вчили нас його віршів, а вчителі в школі ледве не змушували переказувати його біографію. Але сенсу від того знання немає, якщо не намагаєшся зрозуміти творчість та дії людини. Проте ті, кому відкрилася вся глибина роздумів Шевченка, почали розуміти його поезію по-іншому. Кожен рядок, кожен вірш був вистражданий, виплаканий, проте незламний. Кожне слово гриміло в душі, проте так ніжно лягало на аркуші паперу.

Інколи здається, що в Шевченка не було нічого, окрім страждань, поневірянь, знущань і вічного кріпацтва (навіть на волі). Люди чомусь надмірно трагізували долю Шевченка. Так, він жив у жорстокому світі, але його творчість цінували. Про визволення Шевченка клопоталися люди «блакитної крові». Він був людиною, за якою хотіли йти, його підтримував народ, до нього дослухалися.

Таке життя, яке мав Шевченко, жоден із поетів та письменників того часу навіть не міг собі уявити. Провівши багато років у засланні, із забороною писати та малювати, Шевченко не зрікся своїх переконань, до останнього відстоював антикріпосницькі та антицарські погляди. На мою думку, тільки за це він уже гідний вважатися героєм українського народу.

Образ Тараса Шевченка – це не суворий чоловік із важким поглядом, який ми бачимо на портретах. Він, як і будь-яка людина простого походження, у чомусь мав потреби, але вмів радіти тим простим речам, які мав. Так само, як і ми, він кохав, мріяв про світле майбуття для себе й для свого народу.

«Нас змусили бачити в Шевченкові похмурого страждальця, – пише український літературознавець і професор Леонід Ушкалов. – Але це не так: він був великим життєлюбом і жартівником. Сміх – важлива складова Шевченкового портрету. Є згадки, що він часто організовував такі собі замальовки-пародії на своїх друзів і виконував їх так мило, що найгучніше реготав той, кого пародіював Шевченко. Ця риса нікуди не поділася й після заслання. Як згадував Пантелеймон Куліш, до заслання в Шевченка була рука гладіатора, а повернувся такий змарнілий, що на руках світилася кожна жилка... Та почуття гумору не втратив».

Відтоді, як на територію України прийшли російські окупанти та загарбники, особисто я більше зрозуміла творчість Шевченка, яка сповнена патріотизму та любові до своєї Батьківщини. Як і він, я хочу, аби національні герої та щирі патріоти мали простір і місце для своїх почуттів, висловлювань і думок повсякчас, тому що ми є могутня нація, і більше того – ми гідні всього найкращого й заслуговуємо на високу повагу до себе. Наша історія хоч і терниста, але надзвичайно багата й цікава, тож ми просто не маємо права ганьбити її та ставити під сумнів свою унікальність. Не для того Тарас Шевченко страждав на засланнях, протистояв російській царській політиці нищення України, щоб тепер ми просто так забули це та ніколи не згадували.

Отже, що із цього всього можна винести? По-перше, своїм життям Тарас Шевченко подає приклад багатьом із нас, як потрібно говорити правду, не боючися нікого. По-друге, неважливо, у якій сім’ї ми народилися, адже незалежно від походження людина може стати відомою та шанованою на все життя, і навіть більше... Дійсно важливо те, ким ми стаємо і як живемо, як ставимося до своєї Батьківщини і що даємо своїм рідним та близьким.

«Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая…!»


«…І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.»


З Днем народження, Тарасе!