ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Головне – не мовчати!
3.jpg

Нерідко ми вважаємо, що насильство нас не стосується. Крики у квартирі сусідів серед ночі, чиясь...

П'ятниця, 08 грудня 2023
Студентська наука: хоч і важко, але треба працювати
1.jpg

Хтось може і підраховує курчат восени, а от в Академії звикли це робити наприкінці року. Тим пач...

П'ятниця, 08 грудня 2023
ПОЕЗІЯ ВІЧНА
4.jpg

7 грудня в нашої любої подруги й колеги, талановитої поетеси, журналістки, заступниці редактора ...

Четвер, 07 грудня 2023
«Бронза» на Кубку України з греко-римської боротьби
2.jpg

Кубок України з греко-римської боротьби серед юніорів 2004-2006 р.н. відбувся 24–26 листопада в ...

Четвер, 07 грудня 2023
Із Днем Збройних сил України!
2.jpg

Зупинити навалу «другої армії світу» – завдання, із яким не впоралася б жодна європейська армія,...

Середа, 06 грудня 2023

Для нас війна не закінчиться ніколи

1.jpg

Ми стали поколінням війни. Хочемо ми цього чи ні. Жодний присмак перемоги не зможе забути, стерти, викинути пережите.

Фронтові картини дуже контрастні. Одні міста спустошені, без жодних ознак життя. Серед зруйнованих багатоповерхівок пересуваються військові, і зрідка, місцеві, позбавлені будь-яких відчуттів, у силу безкінечних обстрілів. Інші – доглянуті, живі, відблискують у променях заходу сонця. Вулицями гуляють молоді сім’ї з дітьми, їздять машини, столики барів заповнені відвідувачами.

Найсумніше, що часто ці міста схожі один в один, ті ж самі хрущовки, ті ж самі площі, ринки, магазини... І в цих контрастах ти розумієш масштаб подвигу ЗСУ, які зупинили нашестя орди, врятувавши життя багатьох українських міст.

А разом з цим ти розумієш, що для нас – війна не закінчиться ніколи. Для нас – це для цілого покоління. Для тих, хто сьогодні в ЗСУ, проходить пекло лютих боїв. Для тих, хто волонтерить, і вже збився з ніг, втративши купу своїх ресурсів і сил. Для тих, хто втратив усе, і сьогодні живе в очікуванні завершення бойових дій, перебиваючись гуманітарною допомогою. Для тих, хто вже півтора року не бачив своїх чоловік, батьків, які служать у ЗСУ.

Перемога не стане кінцем війни для нас. Ми будемо з жахом думати про відбудову, відкриваючи численні злочини орків на звільнених територіях. Ми будемо обходити лісопосадки і поля, на яких ще десятки років буде висіти табличка – «міни». Простір навколо нас буде наповнюватись іменами загиблих героїв і невинних жертв.

З нами повсюдно будуть ветерани війни, в орденах, протезах та інвалідних візках. Щомісяця ми згадуватимемо день народження тих, хто віддав своє життя за нас. А за сусіднім столиком у кафе завжди буде хтось розповідати, як він з міномета гасив орків. І ми завжди будемо мовчати на третьому тості.

Ми стали поколінням війни. Хочемо ми цього чи ні. Жодний присмак перемоги не зможе забути, стерти, викинути пережите. Війна залишиться з нами вже до кінця нашого життя.

І мабуть найважливіше, що ми маємо зробити, – це не залишити війну своїм дітям та онукам.

Віктор Андрусів



2.jpg

Хто такий Віктор Андрусів

Віктор Андрусів – політичний і громадський діяч, заступник голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань (2015–2016), радник голови Міністерства внутрішніх справ України та керівника Офісу президента, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2016–2020). Нині – боєць ЗСУ (Вікіпедія).