ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Артем Гарбар – кращий спортсмен Донецької області серед олімпійців у травні 2024 року
1.jpg

По закінченню п’ятого місяця поточного року за результатами виступів представників Донеччини на ...

Четвер, 20 червня 2024
Вшановуємо пам’ять випускників Академії, які полягли за Україну
1.jpg

Під час виконання бойового завдання загинув випускник ДДМА Дмитро Лисицький.

Вівторок, 18 червня 2024
Вибори ректора в НТУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
1.jpg

У 2024 році МОН України оголосило про вибори ректора в Національному технічному університеті &la...

Понеділок, 17 червня 2024
Зменшення навчального навантаження на викладачів і дебюрократизація МОН
1.jpg

Верховна Рада України ухвалила закон про підтримку наукової роботи в закладах вищої освіти. Ініц...

П'ятниця, 14 червня 2024

День народження Кобзаря

sheva.jpg

9 березня 1814 року народився видатний український поет, письменник, художник та політичний діяч Тарас Григорович Шевченко. Минуло більше 200 років, а постать Шевченка і досі живе в кожній українській хатині, у кожному українському серці.

Важко повірити, але Шевченко передбачив, що відбуватиметься на його Батьківщині через півтора століття. Більше цього, вказав шлях, яким треба йти – шлях миру та згоди. Майже 170 років тому було написане послання великого Кобзаря «І мертвим, і живим, і ненародженим…», проте, твір має надзвичайно гостре відчуття нашого сьогодення, яке Шевченко зміг передбачити своїми пророчими очима.

Складається враження, що не для своїх сучасників, а саме нам, тоді ще ненародженим, поет хоче сказати просту істину, через яку маємо всі біди та гріхи: «Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха свої діти її розпинають…» Отак Шевченко описав і свою сучасність, і нашу.

Біда в тому, що відчути та зрозуміти Кобзаря дано не кожній людині, і хай би скільки вельмож не цитували його, виступаючи за трибуною, а серце має щеміти від болю, від розуміння елементарних, але таких значущих речей! «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!»




Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.

Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!

Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступе
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ божій
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі.