ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

У ДДМА відбудеться чемпіонат Донецької області з бадмінтону
img_b.jpg

Наша Академія прийматиме чемпіонат Донецької області з бадмінтону серед студентів університетів,...

Середа, 16 січня 2019
Вітаємо іменних стипендіатів ДДМА – 2019!
img_stip.jpg

Відмінне навчання потребує багато праці і, головне, бажання. І так приємно, коли всі зусилля вин...

П'ятниця, 11 січня 2019
Коляда в ДДМА
img_main.jpg

Свята тривають, і сьогодні, 11 січня, до нас завітали діти з дитсадка № 47. Вони підготували дуж...

П'ятниця, 11 січня 2019
Наука в Академії буде фінансуватись фондом Phoenix
img_american.jpg

Наприкінці грудня на запрошення ректора ДДМА Віктора Ковальова з робочим візитом у ДДМА приїжджа...

П'ятниця, 04 січня 2019

День народження Кобзаря

sheva.jpg

9 березня 1814 року народився видатний український поет, письменник, художник та політичний діяч Тарас Григорович Шевченко. Минуло більше 200 років, а постать Шевченка і досі живе в кожній українській хатині, у кожному українському серці.

Важко повірити, але Шевченко передбачив, що відбуватиметься на його Батьківщині через півтора століття. Більше цього, вказав шлях, яким треба йти – шлях миру та згоди. Майже 170 років тому було написане послання великого Кобзаря «І мертвим, і живим, і ненародженим…», проте, твір має надзвичайно гостре відчуття нашого сьогодення, яке Шевченко зміг передбачити своїми пророчими очима.

Складається враження, що не для своїх сучасників, а саме нам, тоді ще ненародженим, поет хоче сказати просту істину, через яку маємо всі біди та гріхи: «Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха свої діти її розпинають…» Отак Шевченко описав і свою сучасність, і нашу.

Біда в тому, що відчути та зрозуміти Кобзаря дано не кожній людині, і хай би скільки вельмож не цитували його, виступаючи за трибуною, а серце має щеміти від болю, від розуміння елементарних, але таких значущих речей! «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!»




Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.

Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!

Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступе
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ божій
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі.