ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Зміни в розкладі занять
2.png

Увага! Розклад занять для студентів денної форми навчання оновлено!

Неділя, 02 жовтня 2022
З днем працівника освіти!
1.jpg

Шановні освітяни! Нехай ваша праця завжди користується заслуженою повагою в суспільстві й знаход...

Субота, 01 жовтня 2022
Конференція трудового колективу поновила склад Вченої ради
gerb.jpg

Робота під час війни передбачає зміну або поновлення в складах керівних і дорадчих органах Акаде...

П'ятниця, 30 вересня 2022
Ще одна медаль у скарбничці нашого тхеквондиста Артема Гарбара
1.jpg

З 27 по 29 вересня в столиці Албанії місті Тірана проходить чемпіонат Європи з тхеквондо ВТФ, U-...

Середа, 28 вересня 2022
Вітаємо Сергія Ковалевського з ювілеєм!
1.jpg

27 вересня виповнилося 70 років доктору технічних наук, професору, завідувачу кафедри інноваційн...

Вівторок, 27 вересня 2022

Боже! Бережи Україну!

1.jpg

Зі слів українського захисника:

«Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потроху копати почали… не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу... Я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о***їв від того, що побачив... Знаєш, коли в людей городи починаються, усі прив'язують на вєлік до рами лопати і йдуть щось сажати... Оце була така сама картіна, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... чоловіки, жінки, усі... Пригнали й дивляться на мене... ну, типу, командуй! Кажуть: «Синку, де копать?». У мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... Вони бігом відкручують свої лопати від вєліків... Я зібрався з духом, кажу: «Не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось!». Но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...

За кілька днів суне на нас колона кацапської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать: «Танкі  пі***ють!»… Тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить: «Хлопці, танки кацапські пі****ть, шо дєлать? кажіть, як помагать?». На мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу... валую їм: «Бігом назад... ану, по хатам!». Та ніхто й не думає... Кричу знов: «По хатам, б**дь!»... Бєзнадьога, Жень... пруть з голими руками! Я малих своїх пару смикнув, кажу: «Розверніть бігом їх додому!». Підбігає до мене мужик, 73 роки, і каже: «Синку, дай гранату... я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть...  зараз трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу...» Клянусь, я чуть не здурів з цих людей...

Бій цілий день... арта крайню вулицю накрила... 25 хат горять, но, слава богу, всі живі... Ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів... Палим їхні танкі, бехі, все, що бачимо.... розлітаються їхні Т-90... Малі хлопці мої спрацювались, крошать... Під вечір інтенсивність падає... отходять скоти... Малі мої кажуть: «Може отдохнем?». Я собі думаю: «потомились хлопці», отпускаю... Дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і пі***ть бігом місцевим хати тушить... Я знов плачу... не  можу на це дивиться і сам біжу помагать...»

Задовбетесь «денацифікувати» країну, де населення бігом біжить будувати для армії укріплення, а армія, як вас розбила, біжить рятувати людям хати.

Хочемо, щоб такі історії не губилися.

Боже! Бережи Україну!