ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Як у ДДМА Масляну святкували
masl1.jpg

12 лютого, на великій перерві біля актового залу Академії відбулося святкування Масляної. На зах...

Понеділок, 12 лютого 2018
Запали свічку пам'яті!
golodomor.jpg

Щорічно, у четверту суботу листопада, Україна згадує жертв Голодомору. Український Голодомор бу...

П'ятниця, 25 листопада 2016

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ

 Травніков.jpg

Віддав своє життя за незалежність України випускник ДДМА, старший солдат, оператор відділення бойових модулів взводу вогневої підтримки механізованої роти механізованого батальйону в/ч А4638 Володимир Травніков. Захисникові було 36 років.

Володимир народився 26 липня 1989 року в місті Слов’янськ. Навчався там у загальноосвітній школі №14. Після 9-го класу вступив до Краматорського вищого професійного металургійного училища. Пройшов строкову службу.

Після демобілізації здобув вищу освіту в Донбаській державній машинобудівній академії за напрямом «Інженерна механіка». Працював у ПАТ «Енергомашспецсталь» у Краматорську на посаді майстра виробничого цеху.

«Володимир любив активний відпочинок, душевні зустрічі з родиною та друзями. Був цілеспрямованою і дуже справедливою людиною», – розповіла дружина Тетяна.

Після повномасштабного російського вторгнення, у березні 2022-го, як справжній патріот своєї країни, добровольцем пішов на фронт. У лавах 54-ї окремої механізованої бригади боронив державу на Луганському напрямку. З грудня 2024-го служив оператором відділення бойових модулів взводу вогневої підтримки механізованої роти механізованого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.

Володимир Травніков поліг 21 січня 2025 року в селі Надія Сватівського району Луганської області. Виконуючи бойове завдання, він потрапив під ворожий артилерійський обстріл.

Тіло Володимира було кремовано, а прах розвіяний над Дніпром у Києві.

У захисника залишилися дружина, син, мати і сестра.

Вічна пам’ять та вічна слава українському Воїну!


На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну. Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!