ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Подання заяв для вступу на бакалавра відкрито
1.jpg

19 липня почалося подання заяв до ЗВО для вступу на бакалавра. Йдеться про вступників на основі ...

П'ятниця, 19 липня 2024
Щоденник Кубка України з програмування
1.jpg

Липнева спека та канікули не завадили нашим кращим програмістам взяти участь у сьомому етапі Куб...

Четвер, 18 липня 2024
Як вберегтися від спеки
2.jpg

Цьогорічне літо б’є усі температурні рекорди. До таких високих температур, ще й у періоди відклю...

Середа, 17 липня 2024
16 липня 1990 року в Україні було прийнято Декларацію про державний суверенітет
1.jpg

Вона є одним із найважливіших документів за всю історію нашої державності, ухвалення якого стало...

Вівторок, 16 липня 2024
З ДНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ!
1.jpg

Цього року Україна втретє відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента...

Понеділок, 15 липня 2024

Вшановуємо пам’ять випускників Академії, які полягли за Україну

1.jpg

Під час виконання бойового завдання загинув випускник ДДМА Дмитро Лисицький.

Дмитро закінчив Краматорську школу № 2, потім навчався в Донбаській державній машинобудівній академії. У дорослому житті працював у багатьох місцях, серед них – Новокраматорський машинобудівний завод, де він був заступником начальника 12-го механозбирального цеху.

«Він був хорошим машинобудівельником, грамотним керівником», – згадує його колишній колега по заводу.

З січня 2023 року Дмитро служив у десантно-штурмових військах ЗСУ.

«Ми служили в різних частинах, але, як виявилося, на одному напрямку, – розповідає друг Дмитра, з яким вони були знайомі зі шкільних років і який також захищає Україну в лавах Збройних сил. – Коли «войнушка» почалася, тоді я його востаннє бачив. Говорили про буденні речі, про які зазвичай говорять хороші друзі: як сімʼя, як діти, як батьки. Потім я пішов до армії, він – пізніше».

Дмитро Лисицький не дожив до свого 48-річчя трохи більше двох тижнів. Військового поховали на кладовищі у селищі Ясногірка (Краматорськ). Провести солдата в останню путь прийшли його родичі, друзі, колишні колеги й побратими.

Вічна памʼять герою!


На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну.