ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Зміни в розкладі занять
2.png

Увага! Розклад занять для студентів денної форми навчання оновлено!

Неділя, 02 жовтня 2022
З днем працівника освіти!
1.jpg

Шановні освітяни! Нехай ваша праця завжди користується заслуженою повагою в суспільстві й знаход...

Субота, 01 жовтня 2022
Конференція трудового колективу поновила склад Вченої ради
gerb.jpg

Робота під час війни передбачає зміну або поновлення в складах керівних і дорадчих органах Акаде...

П'ятниця, 30 вересня 2022
Ще одна медаль у скарбничці нашого тхеквондиста Артема Гарбара
1.jpg

З 27 по 29 вересня в столиці Албанії місті Тірана проходить чемпіонат Європи з тхеквондо ВТФ, U-...

Середа, 28 вересня 2022
Вітаємо Сергія Ковалевського з ювілеєм!
1.jpg

27 вересня виповнилося 70 років доктору технічних наук, професору, завідувачу кафедри інноваційн...

Вівторок, 27 вересня 2022

Коли закінчиться війна…

1.jpg

Страшна війна вбиває, руйнує, жахає, але натомість зближає, вчить бути сильними, згуртовує. Саме про це у своїх роздумах пише наша випускниця, спортивна активістка Ольга Куліш (Свинцицька). У свої студентські роки разом із майбутнім чоловіком, теж нашим випускником, Олексієм Кулішем вони брали активну участь у житті Академії: організовували свята, концерти, різноманітні розважальні заходи для наших студентів. По закінченню вишу Оля займалася організацією спортивного життя вже для молоді всього Краматорська, а Олексій працював в Академії, займаючись сайтом. До речі, наш сайт і досі працює в тому форматі, що створив Олексій.

Оля у своїй промові згадує багато людей, які працюють, працювали, чи пов’язані з нашою Академією, з якими дівчина пліч-о-пліч робила життя молоді кращим, веселішим. Це і улюбленці студентів, викладачі й організатори культурно-масових заходів ДДМА Ігор Сташкевич й Андрій Гореславець, які зараз працюють у міськраді, і випускник Академії Дмитро Ромашкевич, який займається організацією спортивного життя для молоді Краматорська, і викладачі Олі – Сергій Ковалевський, завідувач кафедри ІТУ, і Вячеслав Медведєв, головний редактор медіагрупи «Академія», та інші.

Тож, нехай її слова справдяться, надихнуть читачів і підбадьорять нашу віру в перемогу!

«Коли закінчиться війна, я обов'язково приїду до мого Торецька, побудую, як мріяла, спортмайданчик. За балкою, там, де розвалений садок, за ДОСАФом, поряд із ЖЕКом, поряд з мамою.

Поїду до свого студентського Краматорська, обійму друзів, зайду на першу роботу. І будемо плакати і сміятися, згадувати, планувати, мріяти. Як можемо лише ми, Ігор Сташкевич та Андрій Гореславець. Я обійму Ольгу Ляшенко, розповім про що мрію та отримаю підтримку, як завжди, як удома, бо треба. Потім з Дімою Ромашкевичем почнемо біг, боротьбу та що завгодно, аби на користь людям. Упевнена, що Сергій Ковалевський та Вячеслав Медведєв будуть раді мені, адже в моєму юнацтві ви були поруч разом. Ох, багато справ там. Потрібно все встигнути.

Адже далі Київ, де справдилися надії. Де стала сміливою, сильною та, що вже, соромитися немає причини, найкращою.

А там, а там – ух! Там буде спорт! Звідти я поїду до Сум, де сміливий та спортивний люд, де було, є і буде багато сильних!

Потім поїду в Маріуполь. Де славний, грізний мій Азов. Де моряки – спортивні. Де зал, де проведемо заміси. І переможе знову запал, адже сильні там духом усі! Ми – українці!

Потім по морю та пішки прийду до Херсона. Напевно, там чекає Дмитро Дзядевич. І, будучи вже багатодітним батьком, допоможе знову провести спортиви.

Поїдемо, може, разом до Миколаєва. А – ні, – сама піду та обійму друзів. Якими я захоплююся, з якими дружу і немає рідніших.

Поїду далі я до Житомира, де слава, сила, ДШВ! Ми разом будуватимемо там арену. Посваримося, мабуть, як завжди. Але зробимо все круто, без запитань. Адже сильних духом там вистачає, дофіга.

Поїду до Дніпра і захоплю Гостомель, щоб не сиділи тільки там. Настав час струсити весь пил з шолома і мирним спортом, як завжди. Я обійму друзів і навіть вип'ю...

Повернемося до Львова. Там гарно. Ще там смачно та гостинно. Там є кого обійняти і з ким дивувати. Там багато тих, з ким поріднилися.

Не довго думаючи, поїду до Києва. Адже треба будувати, допомагати. Працювати, вірити, знову робити, мріяти, а, головне, творити.

Потім приїду знову до Тернополя, який дав притулок зараз. І обійму вже своїх до болю Бориса Клімчука і Вілору Невінську.

Усе це буде. Вірю! Я знаю! Так треба! Правильно! Завжди!

І будинок, і бабуся, і мама в моєму серці назавжди. Немає і хвилини, щоб упала, щоб мій дух був зламаний. Ніколи!

Я знаю #всебудеУкраїна! Немає у мене сумнівів. А ти?»