Донбаська державна
машинобудівна академія

24 травня – День слов’янської писемності і культури

Деталі

Опубліковано: Неділя, 07 червня 2015, 07:47

О, слово! будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! в горі спинися!
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

Олександр Олесь

Щедро і розмашисто війнув травень рідному краю майже літнього тепла, розлився своїми незбагненно свіжими весняними кольорами, привабливими ароматами весняного цвітіння, радістю оновлення самого життя.

В оце буйноцвіття вплітаються урочисто травневі дати свят, серед яких – День слов’янської писемності і культури.

З великим піднесенням відгукнулося вшанування творчого слова в Донбаській державній машинобудівній академії.

25 травня 2015 року за участю викладачів кафедри мовної підготовки і студентів ІІІ курсу факультету економіки і менеджменту, які вивчають дисципліну вільного вибору «Ділова риторика», було проведено літературний вечір «О, слово рідне, хто без тебе я?».

У святкуванні Дня словесності в черговий раз взяв участь випускник нашого навчального закладу Іван Федорович Доля. Після виступу канд. філол. наук, доцента кафедри Лисак Л. К. про неоціненну значущість створення Кирилом і Мефодієм слов’янського алфавіту, що стало наслідком великого поступу розвитку науки, культури, побуту багатьох слов’янських народів, увага зібрання була спрямована на літературний доробок поета Івана Федоровича Долі.

У приміщенні лунали тексти і недавно складених віршів, і написаних раніше: «Мій рідний край», «Калини жар», «Усміхнулась гілка у свічечках бузкових», «Моєму місту», «Життя – це горіння», «Хтось так леліє…», «Родинне джерело» та ін.

З особливим натхненням звучали слова спомину раннього дитинства, присвячені матері:

«У бузковім світлі вечори і ранки,
А я лиш тільки вийшов з-під стола.
Пізнань наснагу сипали світанки,
Мужніли до мандрівок два крила.
Вільніше з ними розпрямлялись плечі –
За обрієм…були й нові світи!
Жага мандрівок зваблює малечу…
Як мамі б мене в поле повести?
Йдемо…Тримаюсь матері надійно…».

Любов до рідного краю – провідна ідея багатьох віршів поета:

«Я відчув життєдайную силу,
Коли там, вдалині від людей,
Пригорнув, мовби дівчину милу,
Брость калини – мов жар – до грудей…
…Благодать розлилася довкола,
Гордість краю пашіла в лице.
В мить таку знов дзвенить колискова –
П’є душа моя диво оце.
Я відчув життєдайную силу,
Коли там, вдалині від людей,
Пригорнув, мовби рідну країну,
Брость калини до спраглих грудей…»

Не залишили байдужими присутніх ліричні твори автора про кохання:

… Оживает в душе время яблонь цветенья;
Теплый ветер «поправил» прическу твою.
Твой приезд –
в одиночестве –
круг для спасенья, –
Вижу ласковый взгляд.
И от счастья пою.
Пусть в разлуке –
за кадром –
года пробежали, –
Моя вера не гаснет,
ты –
жизни причал!
Наша счастья звезда растворила печали
И, где ты, –
для меня там –
начало начал!

І. Ф. Доля не лише декламував власні вірші, а й запропонував послухати перекладені ним українською мовою поезії О. Блока (з російської), Ю. Тувіма (з польської).

Виступ поета-аматора неодноразово супроводжувався бурхливими оплесками.

На згадку про захід усі присутні сфотографувалися.