ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Здобувачка освіти ДДМА за спеціальністю «Інформаційні системи та технології» – учасниця міжнародної бліцолімпіади з програмування
1.jpg

Наприкінці травня було проведено чергову міжнародну бліцолімпіаду з програмування Proggy-Buggy T...

П'ятниця, 06 червня 2025
Освітні програми ДДМА успішно пройшли акредитацію
gerb_DDMA.jpg

У квітні – травні 2025 р. освітні програми ДДМА проходили акредитацію. Переміщенні через війну ЗВ...

Четвер, 05 червня 2025
Важке машинобудування України: досвід, виклики та перспективи
2.jpg

З 28 по 31 травня 2025 року відбулась надзвичайно важлива подія для наукової спільноти та промис...

Середа, 04 червня 2025
Здобувачі трьох спеціальностей ДДМА – знову у фіналі «IT-Universe»
1.jpg

Щорічно наші здобувачі вищої освіти беруть участь у «Міжнародній студентській олімпіаді у ...

Вівторок, 03 червня 2025
На засіданні Вченої ради ДДМА
na_vch_radi.jpg

На травневому засіданні Вченої ради ДДМА були вирішені актуальні питання діяльності Академії. З ...

Понеділок, 02 червня 2025

«Тоді жоден будинок не згорів, а зараз горять, горять…»

1.jpg

98-річна мешканка захопленого росіянами селища Очеретине на Донеччині самотужки подолала 10 кілометрів на підконтрольну Україні територію.

Як повідомили в Національній поліції України, будинок, який Лідія Степанівна будувала власними руками, зруйнували росіяни, а її рідні зазнали поранень. За словами пенсіонерки, село зазнало значно гірших руйнувань, ніж під час Другої світової війни – тоді в селі не згоріла жодна хата. Лідія Степанівна розповіла, що втікала з окупації разом із сином, невісткою та онукою, але через обстріл вони розділились, і старенька сама йшла під обстрілами майже цілий день.

Бабуся розповідає, що кілька разів падала без сил, переводила дух, але продовжувала свій шлях. Увечері жінку помітили військові і передали евакуаційній групі «Білий Янгол».

«У розпал боїв пенсіонерка дивом залишилася живою та неушкодженою», – зазначають правоохоронці.

Наразі Лідія Степанівна у відносній безпеці – вона перебуває в притулку для евакуйованих. Старенька каже, що, незважаючи на складний шлях, почувається добре.

«Я ту війну пережила і цю війну переживаю. Лишилася без нічого», – зазначає пенсіонерка.

Правоохоронці знайшли родичів жінки, яким також удалося покинути зону активних бойових дій. Зазначають, що старенька незабаром матиме можливість возз’єднатися із сім’єю.

У День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні гірко про таке писати, гірко, що нашим людям доводиться переживати жахи війни, знову…

Сьогодні Україна і весь світ вшановує пам'ять людей, героїв, які врятували світ від гітлерівського нацизму й подарували життя мільйонам. Та, на превеликий жаль, страшне минуле, про яке зі сльозами на очах розповідали наші бабусі й дідусі, стало реальністю: російські окупанти занурили світ у війну, а Україна – знов у вогні.

Сьогодні ми боремося у війні, найбільшій з часів Другої світової.