ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

ВШАНОВУЄМО ПАМ’ЯТЬ ВИПУСКНИКІВ АКАДЕМІЇ, ЯКІ ПОЛЯГЛИ ЗА УКРАЇНУ
1.jpg

Під час виконання бойового завдання загинув випускник ДДМА Олег Кияшко.

Понеділок, 22 квітня 2024
Нові перемоги наших тхеквондистів
1.jpg

Студенти ДДМА, майстри спорту міжнародного класу з тхеквондо Артем та Андрій Гарбари додали до с...

П'ятниця, 19 квітня 2024
Студенти ДДМА вчилися робити перші кроки в кар’єрі
14.jpg

Здобувачі вищої освіти ДДМА сьогодні, 18 квітня, узяли участь в онлайн-тренінгу Донецького облас...

Четвер, 18 квітня 2024
В Академії відбулася Міжнародна конференція «Молода наука – роботизація і нанотехнології сучасного машинобудування»
1.jpg

Щорічна Міжнародна молодіжна науково-технічна конференція «Молода наука – роботизаці...

Четвер, 18 квітня 2024
17 квітня – День вільних людей у Краматорську
1.jpg

Десять років тому Краматорськ рішуче виступив проти російської окупації. 17 квітня 2014 року, уж...

Середа, 17 квітня 2024

Наша студентка нагороджена дипломом 3-го ступеня у всеукраїнському конкурсі творчих робіт

1.jpg

Підбито підсумки Всеукраїнського конкурсу творчих робіт «Національно-патріотичне становлення молоді» з нагоди відзначення Дня Соборності України. Конкурс проводився Інститутом політико-правових та релігійних досліджень за підтримки Міністерства молоді та спорту України, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Національної академії педагогічних наук України, Європейської культурної асамблеї, Київської міської державної адміністрації, Всеукраїнського товариства «Знання» України та ін.

Загалом у конкурсі взяло участь 20 187 освітян.

До оцінювання робіт конкурсантів були залучені відомі державні та громадські діячі, вчені, митці, представники міжнародних організацій та провідних правничих видань.

За результатами конкурсу студентка спеціальності «Політологія» Донбаської державної машинобудівної академії Софія Бородай (група ПЛ-20-1), посіла ІІІ місце. Науковий керівник – доцентка Наталія Стешенко.

Вітаємо і приводимо нижче конкурсну роботу Софії.


ДОРОГА ДОДОМУ

Часто в школі ми писали різні роздуми-твори, у яких намагались відповісти на питання: що для нас значить Батьківщина, рідне місто, родина, рідна мова...

Але не можна щиро надати відповіді на ці питання, коли все це поруч з тобою щодня, коли ти зустрічаєш рідних, сусідів, друзів, спілкуєшся з ними мовою, яка знайома тобі з дитинства. Насправді все це можна зрозуміти тільки тоді, коли ти опиняєшся в обставинах, які повністю перевертають твій світ і твої уявлення про звичайні речі.

Така трансформація відбулася зі мною, коли ми з мамою перетнули польсько-український кордон. Ти переступаєш невидиму межу і все, що ти любиш, залишається по той бік, а перед тобою постає невідоме майбутнє в іншій країні. Ти обертаєшся назад, в останній раз подивитись на рідну землю, бо вже через п’ятдесят метрів тебе зустрічають люди, які не розуміють твоєї мови і твого розпачу.

Коли тільки починалася наша втеча від війни, ми думали що до вересня повернемося до рідного Краматорська і все буде, як і раніше, але вже пройшло півтора року, а ми так і не приїхали додому, не обійнялися з бабусями і дідусем, не поспілкувалися з друзями.

Щоночі мені сниться рідне місто. Я гуляю його затишними вулицями і парками, милуюся річкою, світить сонце, співають птахи. У моїх снах немає війни, є тільки рідні обличчя, які посміхаються.

Сенс таких звичайних слів, як Батьківщина, рідне місто, родина та рідна мова, я зрозуміла тільки в Бельгії, коли зітнулася з такими речами, як туга та сум за рідною домівкою та країною.

Я знаю, що згідно з останніми соціологічними опитуваннями – кожний третій українець, який на сьогодні перебуває в країнах ЄС як біженець, хоче залишитися тут назавжди. Серед мого оточення теж є люди, які хочуть залишитися в Бельгії. Я не хочу нікого засуджувати, бо кожна людина має свої особисті обставини, через які вона опинилася на чужині. Багато громадян України втратили не тільки домівку, рідне місто, а й родичів. Вони хочуть почати все з чистого аркушу і я бажаю, щоб їх мрії здійснилися.

Але я точно знаю, що ми з мамою разом повернемося додому. Я сподіваюсь, що це відбудеться якомога швидше. Вечорами я передивляюся новини Краматорська в телеграм-каналах, милуюся святковими фото рідного міста і уявляю, як сама пройдусь вулицями Старого міста, завітаю до бабусі та дідуся в гості, обійму тата. За час війни в мого старшого брата народилася маленька донечка, я дуже хочу, щоб він приїхав до нас і ми всією нашою родиною зібралися за святковим столом.

Останнім часом я часто переглядаю різні відео, які викладають українці в YouTube, про зустріч дітей з батьками, чоловіків з дружинами, просто друзів та сусідів, які довго не бачили одне одного. Я дуже щиро радію за цих незнайомих мені людей, які сміються і плачуть водночас після тривалої розлуки.

Я думаю, що коли скінчиться війна, уся Україна збереться за одним родинним столом, і слова «Батьківщина», «родина», «рідна мова» вже не будуть мати для кожного з нас якогось абстрактного поняття, бо все це викарбувалося у свідомості кожного з нас і стало одним з маркерів ідентифікації українського народу.