ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Наука – дорога в майбутнє
1.jpg

Наука – найважливіший чинник технічного і соціально-культурного прогресу. Особливо у воєнні часи...

Субота, 18 травня 2024
ВІТАЄМО НАУКОВЦІВ З ПРОФЕСІЙНИМ СВЯТОМ – ДНЕМ НАУКИ В УКРАЇНІ!
5.jpg

Шановні колеги, науковці, від щирого серця вітаємо вас із професійним святом – Днем науки ...

Субота, 18 травня 2024
Бронзовий призер Європи з тхеквандо
1.jpg

Чемпіонат Європи з тхеквондо (ВТФ) відбувся 9–12 травня в Белграді (Сербія). На цих змаганнях сп...

П'ятниця, 17 травня 2024
Студентське самоврядування вітає Академію із Днем вишиванки та запрошує на тематичну онлайн-гру
1.png

Щорічно у третій четвер травня ми відзначаємо одне з найяскравіших свят – Всесвітній день ...

Четвер, 16 травня 2024
Із Днем вишиванки!
6.jpg

Щорічно у третій четвер травня українці відзначають яскраве та самобутнє свято, присвячене нашом...

Четвер, 16 травня 2024

Репортаж із Соледара

10.jpg

Вісім діб безперервний контактний бій на ближніх дистанціях веде 46-та аеромобільна бригада. Вісім діб без пауз. Соледар – морозний, але тут не помічаєш холод, життя проходить або в теплих підвалах або перебіжками до позицій та укриттів, тут кипить адреналін війни, і тільки братерство та повага дозволяє долати страх. Постійно чути або розриви, або стрілецьку зброю. У розбитому місті штурмові групи ведуть бої на дистанціях 20–30 метрів, усі пересуваються від будинку до будинку зі зброєю напоготові, бо ворог постійно намагається знайти шпарини та вклинитись.

Під час перестрілок шокують місцеві жителі, деякі вигулюють у дворі собаку, коли поруч стрекочуть з усіх боків, і кулі свистять в усі боки, поливаючи стіни. Ніяк не звикну з Сіверодонецька, що є люди, які навіть коли снаряди розбивають власний будинок і йде стрільба впритул, намагаються подовжити своє мирне життя, як ніби війна їх не торкнеться, якщо вони будуть старанно її не помічати. Живуть місцеві завдяки допомозі гуманітарних організацій, які завозили до Нового року та своїм запасам, зв’язку нема. Наші бійці підгодовують тих, хто звертається за допомогою.

Російські війська щоденно продовжують штурм Соледару починаючи з 27 грудня. «Штрафбати Путіна» із ПВК Вагнер та російські повітряно-десанті війська намагаються вибити місто, яке захищає 46-та аеромобільна бригада. Важко описати словами, як чітко та професійно б’ються десантники, як кожен з них постійно і безупинно зайнятий бойовою роботою. Цим воїнам не потрібне співчуття – вони потребують тільки снарядів, мін, «весільних мавіків», Старлінків, танків, Хаймарсів. Вони працюють щоб перемагати та знищувати ворога.

Втрати росіян важко підрахувати. Штурмові групи російських зеків та добровільних найманців йдуть уперед до повного знищення. Їх засилають одночасно з різних боків вдень та вночі, щоб за будь-яку ціну просуватись вперед, незважаючи на точну стрільбу десантників, у більшості з яких на особистому рахунку є вже чимало знищених окупантів. Наша артилерія, танки та ракети завдають точні кореговані удари. Росіяни намагаються подавити нашу смертоносну артилерію, застосовують дрони Ланцет.

Росії потрібен політичний успіх, вони хочуть захопити українське місто, щоб показати, ніби мобілізація дозволила Путіна переломити хід війни. І з втратами у Соледарі росіяни не рахуються. На цей момент ворог з трьох боків просунувся у місто. Більша частина Соледара під нашим вогневим контролем, але противнику вдалось зайти в забудову.

Разом з тим, оборона міста залишається ефективною, 46-та бригада діє продумано, усі дії виважені й чіткі, бійці повністю довіряють своїм командирам. 46-та бригада заслуговує, на мій погляд, найвищого визнання. І об’єктивної оцінки потребують ті, хто не надав десантникам необхідної підтримки.

Наше командування бачить обстановку, бачить загрози з флангів, багато робиться для посилення оборони. У нас багато сил у цьому районі, є проблеми з керованістю в певних місцях, але вони вирішуються командирами, які розуміють, що саме від них залежить доля битви за Соледар.

Юрій Бутусов,
головний редактор Цензор.Нет


Інтерв‘ю з воїнами 46-ї бригади дивіться за посиланням.


11.jpg 12.jpg 13.jpg 14.jpg 15.jpg 16.jpg