ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

На урочистому засіданні Вченої ради
2.jpg

Урочисте засідання Вченої ради ДДМА відбулось 25 квітня. І, хоча свій уже третій день народження...

Четвер, 25 квітня 2024
30 років у статусі Академії
gerb_DDMA.jpg

У 71-й день народження наш виш святкує визначну дату – 30 років у статусі Донбаської державної м...

Четвер, 25 квітня 2024
Студентське самоврядування вітає Академію зі святом!
-ДНЕМ-НАРОДЖЕННЯ-АКАДЕМІЄ.gif

Студентське самоврядування вітає студентів, викладачів та співробітників ДДМА із Днем Академії –...

Четвер, 25 квітня 2024
ІЗ ДНЕМ АКАДЕМІЇ!
1.jpg

Шановні студенти, аспіранти, викладачі, співробітники та випускники Донбаської державної машиноб...

Четвер, 25 квітня 2024
Студенти-чоловіки проходитимуть базову загальновійськову підготовку
1.jpg

З 2025 року в українських університетах буде впроваджена базова військова підготовка, яка буде о...

Середа, 24 квітня 2024

В Україні і світі вшановують пам'ять жертв Голодоморів

1.jpg

Щорічно в четверту суботу листопада в Україні та світі вшановують пам'ять жертв Голодоморів. 2022 року – це 26 листопада.

Українським інститутом національної пам'яті оприлюднено інформаційні матеріали щодо цьогорічних заходів, адже 26 листопада 2022 року — 90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років. Інформаційна кампанія цьогоріч проходить під гаслом «Пам'ятаємо. Єднаємося. Переможемо».

Цього року вшанування пам'яті жертв сталінського режиму відбувається під час повномасштабної війни росії проти України. Через дев’ять десятиліть після Голодомору проти українців росіяни знову застосовують методи геноциду. Адже росія в цій війні переслідує ту саму мету, що й під час Голодоморів — знищити українську ідентичність і націю. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

2.jpg

Тому закликаємо приєднатися до акції «Запали свічку пам’яті». Де б ви не були — вдома, у будь-якому регіоні України чи за кордоном, увечері 26 листопада запаліть вогник у вікні як вияв скорботи за загиблими та віри в Перемогу українців найближчим часом.

О 16:00 долучіться до Загальнонаціональної хвилини мовчання.



Голодомор 1932–1933 років: що відомо


1932–1933 роки для України стали часом національної катастрофи, яка поставила націю на межу зникнення. Цей голод не був наслідком стихійного лиха, засухи або неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного тоталітарного режиму. Насильницьким вилученням продовольства, блокадою сіл і цілих районів, забороною виїзду за межі України, згортанням сільської торгівлі та репресіями комуністи створили для українців умови, несумісні з життям, і тим самим здійснили масове вбивство голодом.

Кількість жертв Голодомору 1932–1933 років, за різними оцінками, коливається від 3 до 7 мільйонів осіб. Деякі дослідники називають й більші цифри. У рішенні Київського апеляційного суду щодо винуватців Голодомору від 2010 року вказано 3,9 мільйона. А все тому, що в радянському союзі намагалися будь-що приховати правду про геноцид українського народу.

3.jpg

Голодомор 1932–1933 року відбувався на всій території радянської України, а також на Кубані і Поволжі, де проживали українці в той час. Найбільше українців, згідно з демографічними даними, загинули на території сучасних Київської, Харківської, Сумської, Полтавської, Дніпропетровської, Чернігівської, Черкаської, Вінницької, Житомирської, Одеської областей. (На той час землі Волині, Галичини та Західного Поділля входили до складу Польщі, Буковини — до складу Румунії, а Закарпаття — Чехословаччини. Тому голоду тут 1932–1933 року не було).

У 1932 році почала підійматись нова хвиля масових протестів в Україні проти радянської влади. Ці протести були спричинені голодом, який охопив УСРР весною того року внаслідок надмірного вилучення зернових у селянських господарствах. Адже на виконання хлібозаготівель 1931 року в селян забрали майже весь вирощений урожай. Не зважаючи на це, тоталітарний режим не тільки не відмовився від реалізації надмірних планів хлібозаготівель, але й застосував до українців безпрецедентні репресії, спрямовані на позбавлення їх харчових продуктів. Йшлося про повну конфіскацію всіх запасів пшениці та іншого зерна. Окрім того конфісковували харчі, майно, одяг. Забирали їх за невиконання наказу як штраф.

Боржників заносили до так званих «чорних дошок». У ті роки це означало смертний вирок. Адже таким населеним пунктам не завозили товари, їхнім жителям забороняли покидати межі селища, а все майно конфісковували. Від голоду вимирали ціли села.

У серпні 1932 року з'явився так званий «Закон про 5 колосків». Під приводом того, що розкуркулені селяни (ті, у яких забрали всі речі і їжу за штрафи) розкрадають вантажні поїзди, кооперативне та колгоспне майно. За такі порушення закону, який запропонував створити сам Сталін, передбачався розстріл, а за пом'якшувальних обставин могли ув'язнити на 10 років. Права амністії не існувало.

У народі документ одразу прозвали «Законом про 5 колосків», оскільки винним був кожен, хто взяв до рук хоча б кілька колосків пшениці поруч із колгоспним полем. Діяв він до 1947 року, але найбільше його застосовували саме 1932–1933 року.

Зумисно створений комуністичним тоталітарним режимом голод убив мільйони українців, а долі тих, хто вижив, скалічив. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців. Унаслідок Голодомору активний, а тим більше масовий спротив радянському режиму було припинено.

Офіційно Голодомор 1932–1933 років був визнаний геноцидом українського народу Верховною Радою України 2006 року. У той же час 16 країн світу визнали цей період винищенням української нації. Серед них: Австралія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, США, Угорщина, Португалія, а також Ватикан як окрема держава. А ще вісім засудили його як акт винищення людства.