- Деталі
-
Опубліковано: Вівторок, 29 березня 2022, 20:11
Я хочу звернутися до всіх із одним проханням: домагайте одине одному. Наразі складно всім: тим, хто під гнітом окупантів, тим, хто на лінії фронту, тим, хто працює, тим, хто за кордоном, усім! Але кожен із нас може допомогти, і саме час про це казати.
Тим, хто досі тримається
Зараз найменше, що може і повинен робити кожен із нас – підтримувати своїх близьких. Сьогодні такі слова, як «як ти?», «все буде добре», «я з тобою», «тримайся», мають більшу силу, аніж: «я тебе кохаю».
Окрім того, є ті, хто не можуть вийти із депресії, контролювати власні емоції. Якщо поруч із вами зараз є такі люди, зрозумійте їх. Цього буде достатньо, щоб вони відчули себе потрібними, та ні в якому разі не залишайте їх на самоті. Будь ласка, зрозумійте, що людина – не робот, а «стресостійкісь» – це далеко не про всіх.
Тим, хто може!
Чимало українців опинилося на вулиці через війну, через російську агресію… Дехто не має одягу, декому не вистачає води, а дехто не може навіть побачити сонця через постійні обстріли. Ми можемо допомогти! Якщо у вас є речі, ви можете принести їх до пунктів біженців (неважливо де: у вашому місті, у сусідньому, на кордоні, за кордоном), якщо ви знаєте українську і знаходитеся за кордоном, будь ласка, допомагайте біженцям з перекладом, якщо ви маєте змогу працювати – робіть це, якщо у вас є можливість пересуватися Україною – візьміть разом із собою тих, хто цього потребує, є фінансова можливість допомогти – будь ласка, допомагайте! Разом ми витримаємо, разом ми сила, разом буде легше.
Тим, хто в безпеці
Уже досить багато українців виїхали за кордон, чи хоча б до інших областей, аби знайти порятунок від бойових дій. Та з цим справи не дуже ні в Україні, ні за кордоном. У західних областях України наразі є випадки, коли відверто та нахабно наживаються на тих, хто хоче залишитися там на певний строк, а не проїхати транзитом. Я сподіваюся, що моє звернення дійде і до тих, хто наразі там знаходиться! Українці в Донецькій, Київській, Львівській областях – такі самі українці. Дехто тікав з одним портфелем, залишився без роботи, немає нічого, у той час, коли мешканці західних областей підіймають ціни на житло. Схаменіться! Я більше не хочу чути від своїх знайомих: «Не можу поїхати. Нема за що там жити». Звичайно є центри для біженців, де волонтери прихистять усіх, хто цього потребує. Та як надовго це? Які там умови? З маленькими діточками прожити там взагалі неможливо і я знаю, про що говорю. Тож, шановні мешканці західної України, час дістати вашу совість і допомогти своїм, а не набити свій гаманець!
За кордоном наразі проживає велика кількість українців, які здатні допомогти, здатні дати притулок, здатні надати медичні послуги тощо. Будь ласка, робіть це! Можливо ви гадаєте, що то неможливо, чи ваша допомога – замала, та то не так. Навіть, якщо ви самі тільки виїхали за кордон, ви вже володієте певною інформацією, тож відповідайте на питання інших у групах, на вулиці, за телефоном. Будь-який крок – важливий!
Тим, хто в пеклі
Будь-ласка, тримайтеся! Уже скоро вам не потрібна буде зброя, уже скоро небо буде мирним, уже скоро ви побачите сонце, уже скоро будете засинати й прокидатися в тиші, уже скоро ви повернетеся додому, уже скоро ви обіймете маму, уже скоро все скінчиться, уже скоро буде мир. Тільки вірте, тільки не падайте духом, тільки живіть ті, хто зараз у небезпеці. Та, будь ласка, встойте та витримайте ті, хто нас захищає…
Катерина Кочерова
