- Деталі
-
Опубліковано: П'ятниця, 14 березня 2014, 15:22
9 березня Україна відзначала 200-річчя найвидатнішої особи нашого народу, поборника правди і свободи Тараса Шевченка. Т. Г. Шевченко – центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. Він був не тільки письменником і художником, але й громадським та політичним діячем, фольклористом та етнографом. Він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю виражав споконвічні вільнолюбні прагнення нашого народу.
Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837 році. Пробудженню поетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з творами українських поетів.
18 квітня 1840 року з'являється перша збірка Шевченка – «Кобзар». Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча «Кобзар» містив лише вісім творів, вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання. Шевченко дуже багато подорожував, записував народні пісні, малював архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди.
Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.
Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 – у кріпосному рабстві, 10 – у тюрмах та на засланні. А решту – постійно перебував під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Помер він самотнім у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному домі.
У всьому світі вшановується пам'ять цієї людини, митця слова і пензля, легенди нашого народу. 12 березня студенти та викладачі ДДМА зібралися в музеї з прекрасної нагоди – вшанування пам’яті Великого Кобзаря! Гостей вечора привітливим словом зустрічали викладачі кафедри гуманітарної освіти. Захід проходив у вигляді змагань команд факультетів ФЕМ та ФАМІТ. Для студентів проводилися різні цікаві ігри, вікторини на тему творчості та життя Т. Г. Шевченко. Також кожна команда підготувала домашнє завдання у вигляді презентації вірша поета. Учасники дуже добре впоралися з усіма завданнями, показали свій артистизм, гарні знання творчості митця. Глядачі підтримували свої команди оплесками.
Доки вельмишановне журі, до складу якого увійшли канд. хім. наук, доцент, завідувач кафедри УтаГО Кудерська Тамара Володимирівна, канд. істор. наук, доцент кафедри УтаГО Алексєєв Сергій Васильович та канд. істор. наук, доцент кафедри УтаГО Стешенко Наталія Леонідівна, підбивали підсумки, поза конкурсами виконувались вірші Кобзаря, співались українські народні пісні. Атмосфера у музеї була дуже теплою, приємною. За підсумками з невеликою перевагою перемогла команда ФЕМ.
Шевченко є явищем української духовності, могутнім джерелом національної самосвідомості, учасником історичного життя народу, порадником, Батьком, символом України. Україна була для нього всім, і він є нині всім для українців.
