ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Профспілки наполягають на підвищенні соціальних стандартів
2.jpg

Відбулася онлайн-зустріч представників Міністерства фінансів України, СПО об’єднань профсп...

Середа, 17 вересня 2025
Анатолію Миколайовичу Фесенку – 75 років!
1.jpg

У благодатний, щедрий земними плодами вересень відзначає свій 75-річний ювілей перший проректор ...

Вівторок, 16 вересня 2025
Вік учасників НМТ у 2025 році становив від 14 до 71 року
3.jpg

Віковий діапазон учасників національного мультипредметного тесту становить від 14 до 71 року.

Понеділок, 15 вересня 2025
Із Днем фізичної культури і спорту!
3.jpg

Донбаська державна машинобудівна академія здавна має спортивну славу. Наші спортсмени представля...

Субота, 13 вересня 2025
13 вересня – День українського кіно
2.jpg

До Дня українського кіно, яке відзначається щорічно у другу суботу вересня, пропонуємо до уваги ...

П'ятниця, 12 вересня 2025

Вшановуємо пам’ять випускників Академії, які полягли за Україну

1.jpg

Під час виконання бойового завдання загинув випускник ДДМА Дмитро Лисицький.

Дмитро закінчив Краматорську школу № 2, потім навчався в Донбаській державній машинобудівній академії. У дорослому житті працював у багатьох місцях, серед них – Новокраматорський машинобудівний завод, де він був заступником начальника 12-го механозбирального цеху.

«Він був хорошим машинобудівельником, грамотним керівником», – згадує його колишній колега по заводу.

З січня 2023 року Дмитро служив у десантно-штурмових військах ЗСУ.

«Ми служили в різних частинах, але, як виявилося, на одному напрямку, – розповідає друг Дмитра, з яким вони були знайомі зі шкільних років і який також захищає Україну в лавах Збройних сил. – Коли «войнушка» почалася, тоді я його востаннє бачив. Говорили про буденні речі, про які зазвичай говорять хороші друзі: як сімʼя, як діти, як батьки. Потім я пішов до армії, він – пізніше».

Дмитро Лисицький не дожив до свого 48-річчя трохи більше двох тижнів. Військового поховали на кладовищі у селищі Ясногірка (Краматорськ). Провести солдата в останню путь прийшли його родичі, друзі, колишні колеги й побратими.

Вічна памʼять герою!


На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну.