ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Української мови в освітньому середовищі стає менше
3.jpg

Такого висновку дійшла Державна служба якості освіти за результатами моніторингу щодо забезпечен...

Вівторок, 05 листопада 2024
Триває біговий челендж «Миля Сафронова» на честь випускника ДДМА
2.jpg

Біговий клуб «Донеччина» за підтримки Обласного центру фізкультурно-оздоровчої роботи та Крамато...

Понеділок, 04 листопада 2024
Мобілізація студентів у листопаді 2024: кому можуть видати повістку
1.jpg

Мобілізація студентів в Україні у 2024 році проводиться згідно з законом №10449. Більшість учнів...

П'ятниця, 01 листопада 2024
На жовтневому засіданні Вченої ради ДДМА
3.jpg

На жовтневому засіданні Вченої Ради ДДМА були вирішені актуальні питання функціонування Донбаськ...

Четвер, 31 жовтня 2024
Вітаємо ювілярку!
2.jpg

Ректорат, профком і медіагрупа «Академія» щиро вітають ювілярку жовтня 2024 року:

Четвер, 31 жовтня 2024

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ

9.jpg

16 червня 2024 року під час виконання військового обов’язку із захисту Батьківщини загинув військовослужбовець Збройних сил України Олексій Барикін. Це сталося в районі населеного пункту Чарівне Пологівського району Запорізької області.

Олексій Барикін народився 12 грудня 1981 року в Краматорську. Навчався в 1-й школі, потім закінчив технікум Донбаської державної машинобудівної академії (ДДМА), здобув спеціальність слюсаря-збірника.

Працював на Новокраматорському машинобудівному заводі (НКМЗ), починав звичайним ковалем і дійшов до майстра. У жовтні 2022 року пішов до військкомату добровольцем, в армії здобув звання сержанта, був командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7372.

«На початку повномасштабного вторгнення ми поїхали до Лозової Харківської області. Там тато довго не міг всидіти і одного разу вийшов з дому, взявши з собою документи. Ми не розуміли, навіщо він таке зробив і чому він так довго не повертається. Як раптом приходить з усмішкою на обличчі і каже, що він “ЦЕ” зробив. Виявляється, він пішов до військкомату добровольцем, хоч і мав інвалідність», – говорить донька загиблого Софія.

Потрапивши до навчального центру, Олексій казав, що познайомився з чудовими людьми і ніколи таких прекрасних людей у житті не зустрічав. З деякими з них він воював до самого кінця.

Перебуваючи на навчанні, Олексій отримав позивний «Кузнець». І там же, незважаючи на здоров'я, наполегливо тренувався і прагнув потрапити на фронт. Хотів стати снайпером і пішов на курси за цим профілем, пізніше успішно їх здав.

Олексій служив на Запорізькому фронті, і цей напрямок для нього мав велике значення, тому що в його родині було традицією поїхати відпочити в Бердянськ.

«Ось зараз ми звільнимо його, і я повернуся, заберу вас і поїдемо в Бердянськ», – такі слова казав Олексій Барикін своїй дружині та доньці, перебуваючи на фронті.

Але ситуація на фронті стала погіршуватися. «Я потрібен своїм хлопцям, вони стали для мене родиною. Я без них вже не зможу, я маю їм допомагати», – згадує діалог з батьком донька загиблого.

«Олексій дуже поспішав додому на весілля доньки 20 червня, але так і не встиг. Він пообіцяв привітати доньку з днем народження і загинув у цей день», – каже Аліна, кума загиблого.

Донька, родина та всі друзі Олексія пишаються ним і кажуть, що він найсильніша людина у світі. «Це була Людина з великої літери, був головою та гордістю родини. Він був щирим, добрим, дуже сильним чоловіком і завжди готовим прийти на допомогу. Льоша був завжди на позитиві і заряджав своєю енергією всіх, перебуваючи на фронті», – згадує Аліна.


На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну.