Люблю свою Академію!

Це було кохання з першого погляду. Здавалося б, нічого особливого, але було в ній щось величне, високе і, в той же час, таке реальне, близьке…

Я завжди знала, що буду навчатися в Інституті. Це чарівне студмістечко (не таке «чарівне», як у Хогвардсі, але…): їдальня, гуртожитки та море студентів, які швидко рухаються поміж корпусами або весело обговорюють щось цікаве на лавках. Ці божевільні черги у їдальні на великій перерві. Усі ці лекції, семінари… Свята! Півтори-дві години, проведені в актовому залі, коли сцена вибухає від запального танцю чи чуттєвої пісні, наповнюють тебе енергією на подальші будні. Студенти – незвичайні та по-справжньому щасливі люди. І ви це розумієте, щойно примикаєте до їх лав.

Чому саме ДГМА? На це питання я досі не можу дати однозначної відповіді. Можливо, перспективна професія (програміст), чи вигідне розташування (недалеко від дому), а, може, та, перша наша зустріч, коли маленька школярка побачила великі вікна Академії і… замріялась. На той час, коли я була абітурієнтом (найгірший період мого життя), я лишила себе не однієї сотні нервових клітин в бажанні обрати той самий вищий навчальний заклад. Так вийшло, що за рейтингом я проходила до всіх ВНЗ, до яких подала заяви, і кінцевий вибір був тільки за мною. Знаєте, так навіть приємніше. Як кажуть, сам обираєш свій шлях. Обрала я його сама чи це доля так уміло мене до нього підштовхнула, я не знаю, та своїм вибором пишаюся і сьогодні. І коли зустрічаюся з друзями-однокласниками, завжди з радістю розповідаю про свої студентські будні. На відміну від багатьох із них, у мене дійсно є справжнє студмістечко, у якому все так зручно розташовано. Я пишаюся тим, що наші гуртожитки найкращі в області. Дуже подобається мені наш спортивний майданчик, який щовечора збирає у себе десятки студентів, котрі слідкують за своїм здоров'ям. І, що казати, мені завжди підіймає настрій наше студентське радіо, звуки якого лунають у всіх куточках Академії. У цих стінах я нарешті змогла займатися тим, що приносить мені таке неймовірне задоволення – журналістикою. Я прийшла до редакції на перших тижнях навчання і вам бажаю, першокурсники, не сумніватися в собі, а сміливо відкривати свої таланти, будь-то танці, відео чи КВК, адже студентське життя складається не лише з банальних відвідувань пар та сесій.

Так, це було кохання з першого погляду, але воно витримало перевірку на міцність. Я давно вже не та маленька дівчинка, що вперше побачила ті великі вікна і замріялась. Почався другий курс, і я не жалкую про свій вибір. Мабуть, я просто люблю свою Академію.

Олена Мосейко