Под сенью муз

Слепой дождь

Он  забрел  сюда  случайно  –
нежный,  ласковый,  чудной.
Неуверенные  капли
катятся  по  мостовой.
Испаряются,  увидев
солнца  ясного  лучи.
Он  целует  землю  –  тихо,
не  надеясь  –  приручить.
Не  привязываясь  –  вздохом
мимолетным  –  льнет  в  ладонь
города.  Совсем  немного
надо  –  радости.  Слепой
как  влюбленный  на  свиданьи
первом.  Замер  и  ушел
в  мир  фантазий  нереальных,
где  легко  и  хорошо.
И  остался  светлым  следом,
разрыдаться  не  успев.
Милый  мальчик,
дождь  мой  летний,
растворяюсь  я  в  тебе.
И  по  капле  –  испаряюсь,
греюсь  в  ласковых  лучах.
Ты  –  моя  слепая  радость
и  случайная  печаль.

Алина Остафийчук

***

Кончился праздник,
Погасли огни,
Умерли свечи
В безмолвной тиши.

Сброшены маски,
Оставлены роли.
Час до рассвета
Не в нашей уж воле

Уставшие души
Блестят наготою,
Они без прикрас
Изрезаны вволю.

И зал, где остались
Молекулы счастья,
Впитает их в стены
До следующей сказки.

Екатерина Лень, ИС-08т 

***

Заставьте  меня дышать!
Сходить с ума,
Греть себя слезами,
Улыбкой и счастьем пыша,
Смеяться днем и не спать ночами.

Заставьте меня кричать!
Так громко,
Чтоб содрогнуть покои,
Снимите запретов печать,
Своей всемогущей рукою.

Заставьте меня любить!
Пылать, гореть,
Издавать свеченье,
И не по теченью плыть,
Самой создавать теченье!

Кристина Кравченко, ИС-08т 

***

Если хочешь плакать, то плачь
И слезинки внутри не храни.
Только ты от людей это спрячь,
Не показывай то, что внутри.

Они чувства готовы убить,
Растоптать и испачкать в грязи.
Люди редко умеют любить,
На сердца надевают замки.

И всю жизнь ты стремишься понять,
Почему так души их пусты.  
Почему так трудно подобрать 
К их сердцам золотые ключи.

Если хочется плакать – не плачь,
Улыбнись – и растопятся льды.
Если хочешь смеяться – поплачь,
Слезы радости – ключ для души.

Алиса Горбатова, гр. М07-1


Cвятогірська скрипачка

Все більше золота у листя –
Вагу не втримують гілки –
Воно лишає передмістя,
Пливе фарватером ріки.
Зір опиняється в омані –
Зоріє Лаври діамант,
Міст повисає у тумані,
Незримий грає музикант…
Шипуча хвиля в берег б’ється, 
Вірші шепоче вітерець –
А скрипка плаче і сміється,
Чарує скелі і Донець.
…Вони зустрілись випадково,
На сходах храму, як колись…
Щоб відшукати вірне слово, 
Життя і мрія розійшлись.
…Де два фонтани між церквами,
Є всипаний зірками дах, 
Там, за високими стінами, 
За неї молиться монах.  
Ікони кращого малюнку 
І старовинні олтарі… 
Душа благає порятунку,
Свіча палає до зорі…
Скрипачка розсипає ноти, 
У пастви – сльози на очах.
Радіння суміш і скорботи 
Несеться з мосту по гаях. 
Жевріють терен і калина… 
Чи збіг, чи  дивне па-де-де – 
Ллє покаяння віоліна – 
У відповідь їй дзвін гуде.

Ігор Шередеко

***

Малюй, коли вже серце захололо,
Малюй, бо прагне цього світ.
Малюй-но так, щоб закололо
В очах від невблаганних сліз.

Малюй, що хочеш, на останок,
Малюй, хоч радість, хоч печаль!
Малюй червоний теплий ранок
Чи стриманий у грудях жаль.

Тобі не треба лити сльози,
Ти тільки подивись в вікно.
Душі навік спадуть морози,
І вже не буде все одно.

Малюй, коли вже серце захололо, 
Даруй всім кольори бажань.
Малюй, бо вже всього замало...
Малюй свій світ переконань!

Елена Кабанова