Не цурайтесь, люди, мови, не цурайтесь роду...

9 листопада клуб шанувальників української мови «Джерело» зібрав у великій залі Музею Академії на святкування Дня української мови та писемності всіх, хто поважає і любить рідну мову. Адже мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання. Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона відтворюється у певній культурі, у певній традиції. І поки живе мова – житиме народ як національність.

Члени клубу «Джерело» (зокрема, студенти групи ОА08-1 та АВП08-1) підготували глядачам літературно-музичний вечір, режисером якого є Ольга Курлянцева (ОА08-1), а організаторами – завідувач кафедри гуманітарної освіти доцент Т. В. Кудерська та керівник клубу «Джерело» викладач Г. М. Ковальова.

Вечір розпочався з вікторини, під час якої присутні із захопленням відповідали на запитання. У ролі вчительки була Рімма Перебийніс. Запрошені мали можливість послухати вірші видатних українських письменників у виконанні Катерини Андрющенко та Лілії Трембач. А після поринули в казкове минуле, описане Квіткою-Основ’яненком та Т. Г. Шевченком, та побачили міфологічних істот, в яких вірили українці. Це і Мавка у виконанні Юлії Сахно, і Морена (Ірина Параца), і Польовик (Алінка Медведєва), а також Повітруля (Тетяна Пойда).

А який вечір без пісні? Мелодійну українську пісню «Чарівна скрипка» заспівала Каріна Ситнік. Прекрасну акторську майстерність продемонстрували в гуморесці «Дві куми» Ольга Локтіонова та Анна Слюсаренко. Романтики до цього вечора додав вальс брата та сестри Юрія та Ольги Локтіонових.

Закінчився святковий концерт розповіддю ведучих про традиції українського весілля, а також танцями у виконанні Анни Слюсаренко, Анни Євтушенко, Лілії Трембач, Ольги Курлянцевої та Олени Шевцової.

У залі панувала урочиста, але тепла атмосфера. Глядачі із цікавістю спостерігали за розвитком подій на сцені та з захопленням аплодували.

Отже, на завершення хочеться сказати: «Не цурайтесь, люди, мови, не цурайтесь роду. Як зачахне рідне слово – не буде народу». Це наш громадський обов’язок. Бо з любові до рідного слова починається любов до Батьківщини. Як говорив Тарас Шевченко: «Навчайтесь, але свого не цурайтесь». Ось головна мета нашого життя сьогодні. Любіть та шануйте українську мову та писемність!

Рімма Перебийніс, студентка групи ОА08-1