ЗИМА

Білі коні над полями,
І від самого Різдва
Вже панує над серцями
Королева снігова.

Мерзне в крижаній короні
Мерехтливий блиск зірок –
Їх тримає у полоні
Холодніша із жінок.

Очі льодяні, колючі
Скрила снігу паранджа,
Стужі в’їдливі і злючі
Колють голками їжа.

Заметілі і заноси,
І на куряву жнива,
Розплітає русі коси –
В’ється сиза кропива.

Цокотить у скло настирно,
Б’є бурульками нігтів,
Пропонує ніжно, смирно,
Сніжні танці королів –

Де палаци незчисленні,
І фонтани, і сади –
Та її скарби шалені
Із застиглої води,

Сни про айсбергів мовчання
Спин торсів сивину –
Аж ні слова про кохання,
Ані згадки про Весну!

Ігор Шередеко